TextBook Рудинці вийшли на околиці міста і вперлися в сірі стіни заводу. З вікон, веж, з-за будівель заіскрили густі спалахи пострілів. То засів більшовицький Другий піхотний полк.
— Не стріляйте! — крикнув Рудь козакам. — Зараз спробуємо балачку Тютюнника.
Максим кинув поводи Змія Тимошу. Став за великим деревом скраю вулиці, так, щоб бути найближче до стін заводу — і водночас під захист від кулі.
— Хлопці! Серед вас є українці?
Мовчанка. Мабуть, не дозволяють мовити командири. Максим трохи зачекав, а тоді заспівав чистим, хоча й не дуже гучним голосом:
Наливайте, браття,
Кришталеві чаші,
Щоб кулі минали,
Щоб шаблі не брали
Голівоньки наші…
— …Хто з вас хохол? Є такі?
— Є! — через деякий час почулись голоси з-за стіни.
— А малороси є?
— Є! — почулось більше голосів.
— А черкащани, звенигородці, шполянці, смілянці є?
— Є!!
— То слухайте! Ми не хахли, на малороси, не гречкосії — ми українці! — майже крикнув Максим Рудинський. — Ви всі на собі відчули добро царської влади! То все була не наша влада, не українська! Ото вони нас і називають: «хахли», «малороси». А ми завжди були українці! За Богдана Хмеля, і за Богуна, і за Кривоноса! Чули про таких?
— Чули!
— А тепер ще скажіть — земля і заводи у нас належали хоч кому з українців?
— Ні!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Звенигора. Повстанці. Шабля на комісара» автора Стеблівський Є.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Повстанці Кохання, що сильніше смерті“ на сторінці 2. Приємного читання.