Розділ «Монстр»

— Йому скрутили в’язи. Наче індикові… Хтось взяв і скрутив Касіусу в’язи…

— Це неможливо, — заперечив Азіат. — Клею ніхто не міг скрутити в’язи. В зоні він не дозволяв навіть косо подивитися на себе. Це неможливо.

Вони не помітили, коли підійшов Шатл. І тому водночас повернулися на його голос.

— А дівка зникла, — тихо сказав він.

— Що?! — ніхто з них не міг зрозуміти, що хоче сказати Шатл. Як може зникнути тіло?

— Що ти сказав? — Прищ величезною ручищею схопив Шатла за комір.

— Ти впевнений, що тіло зникло? — запитав Азіат і, помітивши, що Прищ, стягнувши комір, не дає Шатлу нічого сказати, а той хапає ротом повітря, наче риба на сковороді, сказав: — Облиш…

— Впевнений, — віддихався Шатл, тримаючись за шию.

— Іди перевір.

Шатл зробив крок. Але Прищ жестом зупинив його і пішов сам. Повернувся за мить.

— Хтось скрутив в’язи Касіусу і, мабуть, він же забрав тіло дівки.

Вони з острахом подивилися на темні хащі, що обступили їх з усіх боків.

— Людина не могла таке зробити з Касіусом, — похмуро сказав Азіат.

Всі повернулися до нього.

— Може, звір? — трохи не плачучи, запитав Шатл.

— То не звір, — заперечив Азіат. — Звір терзає жертву зубами або розриває кігтями, а не скручує в’язи, наче курці.

— Значить, людина… — згодився Шатл.

— Ніхто не може скрутити Касіусу в’язи, наче індикові.

— То що ж це, дідько б його! — вигукнув Прищ.

— Не людина? — прошепотів Шатл.