TextBook — А я вип’ю…
Налив повну склянку, перехилив.
— Щоб вони згоріли, теї баби, — почув голос батька.
— Синім полум’ям, — Юрій посміхнувся.
У його збаламученій голові зашуміло. Піти, впасти на ліжко й заснути?
«Я не засну, — подумав. — Мій сон блукає десь там, де вона… На пару з її сном…»
За порогом зіткнувся з матір’ю.
— Куди ти?
— Ноги помию.
— Не йди хоч до неї…
— Не бійтеся, не піду.
Але він таки пішов. Вийшов на вулицю. Вікна в першій хаті за їхньою не світилися. Сплять уже сусіди Дзеленьки. І в Настиній хаті у вікнах темрява. Не стала його чекати…
Юрій пройшов до її хвіртки і спинився. Загавкав і стих старий Настин псисько — впізнав сусіда. Юрій присів на лавку біля ворітець. Подумав — чого він ішов, чого прагнув і на що сподівався? У цій хаті живе звичайна сільська жінка. Живе і житиме, як уміє. Має славу гулящої, то й що? Очевидно, що інакшою й не могла бути… Чи могла? Чи ждала якоїсь іншої любові, іншої долі? Його ждала, а він пізно народився? Та що спільного може бути між ними? Один раз тільки й кохалися того вечора. Точніше, два рази на її святковій кофтині.
Що змінив той вечір? І що змінив цей?
Чортова оглашенна варіятка Настя…
Пригадався почутий у студентському гуртожитку анекдот: «Улюблена фраза всіх психіатрів: «Характер не лікуємо»». А хто вилікує його… Який лікар, який священик…
Що ж йому робити…
Невже його притягувала і досі притягує Настина гріховність…
У інституті, як йому здавалося, у нього народжувалося кохання.
Віта… Віточка… Худе дівча з величезними очима. Яке раз якось притулилося, геть як кошеня. Чи песеня?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Діва Млинища» автора Лис В.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІІІ Сім любовей“ на сторінці 58. Приємного читання.