Розділ «Щоденники Ієрихар Роман»

Щоденники Ієрихар. Ваза

Наче кричала я розпачливо, безнадійно. Ні, десятки, сотні «я» — ось така була сила крику.

І я... Я почала виходити з тіла Оберіхіфона. Коли вийшла — біль зник.

— Кохана, тобі було погано? — спитав Оберіхіфон.

— Ні, що ти, дуже добре.

Я сказала це і подумала, що нам, трамедіонцям, не властиво обдурювати. Це суто неміонська, земна властивість. Ось, я дожилася! Але... В душі чомусь не було сорому. І тривоги. Виходило, що я зовсім не хотіла розчинятися в Оберіхіфоні. Я утікала... Втікала... Невже від самої себе? Ієрихар утікає від Ієрихар! Знову суто земна властивість.

— Мій любий, — сказала я Оберіхіфону. — Наше остаточне поєднання буде на святі квітів, під час свята радості.

Я відчула потужні імпульси щастя, що йшли від Оберіхіфона.

Якби я була землянкою, Світланою — в мене по щоках, напевне, текли б сльози. От тільки... Щастя чи розпачу?

Раптом моє тіло пронизав біль. Навіть не біль, а дуже дивний сигнал. Переді мною, зовсім поряд, з’явилося обличчя Світлани. Потім її постать.

Вона щось казала, щось казала своєю земною, неміонською мовою. Я хотіла запитати, що ж вона каже, але тут зрозуміла, що саме.

— Запитай, — з болем вимовляла Світлана. — Запитай...

Я підключила всі частини мого тіла, з’єдналася з моїм інформаційним технічним блоком-апаратом особливої допомоги при вирішенні складних проблем.

І він підказав, що ж треба запитати в Оберіхіфона.

— Скажи, будь ласка, — промовила я і мій мелодійний голос залунав раптом так глухо, наче йшов із не знати якої далечини. — Скажи мені, любий Оберіхіфоне, ти мав можливість спостерігати за всім, що відбувалося зі мною в образі Світлани?

— Ні, звичайно, — відповів Оберіхіфон. — Ми фіксували психофізичні імпульси, логіку й мотивації тих чи інших вчинків, які робила та землянка Світлана. Ти мала на увазі візуальні зображення?

— Так.

— Коли виникали якісь запитання після доповіді компадіона, то могли відтворити, але переважала психогенна інформація, тобто аналіз на психічному й генному рівнях, звичайно, з моральним аспектом. Але чому ти це запитала?

Я не відповіла Оберіхіфону. Виникли і зникли, як спалах, якісь картинки. Світлана, ще зовсім молода, дівчинка по-земному, з кимсь кохається. По-їхньому, земному. Але... Але перед тим її... її змушують до цього. Спливає й гасне дивне слово «інтернат». Мені чомусь... Ні, не боляче, не... не огидно, не прикро, а наче... Незатишно, ось як мені. Хтось чужий ніби стоїть за мною, але його не бачу. Я хочу запитати у Світлани, що означає це слово, але її образ уже зник. Я стою поруч з Оберіхіфоном, моїм коханим, справжнім коханим, в якому я розчинюся під час нашого трамедіонського свята радості.

Розділ четвертий

Повернення

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Щоденники Ієрихар. Ваза» автора Лис В.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Щоденники Ієрихар Роман“ на сторінці 37. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи