Розділ «Кава по-диявольськи»

— Мало хто. Ти ж не одній законній дружині насолила, от і одержала, нарешті, компенсацію. Натурою.

Анаконда розтерла по мокрому обличчю залишки гриму і проскиглила:

— Але ж ти знаєш — хто. По очах бачу.

Мені не довелося кривити душею, коли я відповів, щоправда, без подробиць:

— Знаю.

— І що тепер буде?

— Послухай мене уважно. Ти хочеш усе життя прожити на зарплату продавщиці з овочевого?

— Олексо, звідки така жорстокість до бідної жінки?

— От бачиш, вже й ім’я моє пригадала. Зараз я і твоє назву. Людмила, вона ж Мілка. Так тебе звали, доки ти не стала Анакондою. Тепер щодо бідності. Хатинка у твоєї мами і справді майже на курячих ніжках. А як щодо кооперативу на Чоколівці? Пробач, забув, він у тебе виключно для роботи. А живеш ти тут, у своєї старої на шиї.

— Вона хвора, їй постійний догляд потрібний і лікування.

— А, так от для чого тобі потрібні долари, які ти береш з негрів і арабів, коли пускаєш їх з подружками у свою чоколівську хату! Мамі на ліки! Слухай, давай я тебе зведу з міняйлами. У них класний курс. За кожну десятку по одному року з суворою ізоляцією.

— Гад ти, Сирота!

— Я здогадувався.

— Так що ти від мене хочеш?

— Небагато. Але якщо не скажеш, будуть тебе підсолювати щоразу, як тільки ти закриватимеш лікарняний. І так буде доти, доки твій станок не втратить товарного вигляду.

— А оце вже шантаж!

— А як з тобою інакше? Або головою між залізне пруття, або солі на хвіст. До речі, з тебе боржок. Хто моєму начальству про Жопсю настукав?

— То по п’яні було.

— Стан сп’яніння не пом’якшує провину, а навпаки, поглиблює. Та чорт з тобою, вважай, по гоміку ми поквиталися. Але ти з п’яних очей ще одне ляпнула. Стосовно таких людей, які можуть зробити так, що хтось зникне — і сліду не залишиться. І лягаві не докопаються. Хто ці люди? І як це — без сліду?

Колись, на самому початку моєї міліцейської кар’єри я вже бачив у Мілки-Анаконди такий самий вираз обличчя. Вона підрядилася в ресторані «Прибій» (вічна йому пам’ять) обслужити пару товаришів. А потім вирішила «крутонути динамо». Та мужики її відловили, затягли до чоловічого туалету і заходилися безжалісно бити. Ми з колегою випадково встромилися туди на момент, коли Мілку качали ногами по брудній підлозі. От тоді у неї був точнісінько такий зацькований вираз обличчя.