Розділ «Непосидючі покійнички»

Читав у журналі «Знання та праця», що голландці винайшли рецепт «білої кави» і страшенно цим пишаються. Навіть засекретили технологію. Зариться із зелених кавових зерен, на смак — гидота неймовірна, зате благотворно впливає на травлення. Я таких збочень не розумію!

Мій друг Олекса Сирота

— Олексо, у тебе є «ідея-фікс»?

— Десь я вже чув це запитання. Здається, в якійсь оперетці.

— Не ухиляйся.

— Добре! У мене аж два «фікси». Перший — випити справжньої кави зі збитими вершками.

— Так у чому проблема? Я розумію, Любка-бардачка у своїй кав’ярні на Львівській з такими аристократичними витребеньками марудитися не буде, але ти ж можеш купити вершки, збити їх міксером і здійснити ідею номер раз.

— Пробував. Нічого не виходить. Не збиваються. Спочатку грішив на продавців, а потім мене просвітили хлопці-обехаесесники. Виявляється, вершки розводять ще на молокозаводі.

— А чому обов’язково зі збитими вершками, а не, скажімо, кава-фліп? Кажуть, теж смачно.

— А це професійне. Річ у тім, що цей рецепт вигадали італійські шинкарі, аби з допомогою збитих вершків приховати недовкладення кави у кавоварку. Кримінальна кава, одне слово.

— Спасибі, Олексо, просвітив. А як щодо «фіксу» номер два?

— Та я тобі про нього сто разів казав. Звичайно ж — ідеальний злочин. І то такий, аби всі були в лайні — і прокуратура, і Контора, і навіть наші, міністерські! Аж тут виходить такий собі інспектор Сирота в бездоганно білому смокінгу…

— Де взяв?

— У Дмитрука позичив. Не перебивай!.. Так от, виходить, запалює сигарету, робить пару затяжок, потім отак акуратненько струшує попіл на офіційну версію і каже: «Колеги, так це ж елементарно!»

— Ну добре, щодо кави з вершками, так тут завинила молочна промисловість. А хто щодо ідеального злочину в борщ плюнув?

— От так тобі, задрипаному філологу, все одразу й розкажи. А філософські узагальнення?

— Що, не можна без них?

— Не можна.

— Ну, тоді давай. З узагальненнями. Я потерплю.