Розділ «Непосидючі покійнички»

— Вони коханці?

— Сплять разом — і то давно. Але не в Києві. В усякому разі, намагаються робити це не в Києві.

— А де, якщо не секрет?

— Великий секрет. Для всіх, крім базару. Ти хоч приблизно уявляєш, скільки у нас робітників, інженерів, конструкторів, начальників?

— Судячи з корпусів — тисячі дві-дві з половиною.

— Пальцем в небо. Разом з філіалами, котрі по райцентрах розкидані, — всі п’ять. Але це ще секретніша інформація.

— А до чого це ти?

— До того, що на заводі, де працюють твої… одне слово, закохані, народу не менше. І ця пара не за сусідніми столами сидить. А вниз по сходах у двір, праворуч-ліворуч, корпус Б обійти з тилу, ліфтом на п’ятий поверх і… здрастуй, кохана, я за тобою скучив!

— М-да… як же вони один одного знайшли?

— Олексо, зараз я матиму вигляд повного ідіота. Але це не тому, що я такий насправді, а тому, що мені доведеться зробити неможливе: видати тобі секретну інформацію, не порушивши жодного секрету. Так от, він і вона самостійно працюють над різними компонентами одного виробу. І в принципі в стінах заводу майже не спілкуються. Але є ще третя точка, далеко-далеко звідси. Туди привозиться те, що роблять у різних корпусах і цехах, складається докупи, як у дитячому конструкторі і ви-про-бо-ву-ється. І от там, далеко-далеко, вони і знюхалися.

— Зрозумів. Нові пейзажі, нова обстановка, степові простори…

— Хто тобі сказав, що степові? Я тобі такого не казав.

— Ну, нехай буде Тихоокеанське узбережжя або тайга. Суть не в цьому, а у відсутності зайвих свідків. Я вгадав?

— Вгадав.

— Спасибі. От тепер я розумію, чому це їх раптом на підривні роботи потягло. Вона у декрет пішла, відрядження закінчилися. Нема де сексуальну оскому збивати. Бо ж Київ — то велике село. Залізеш під ліжко, даси сам собі дулю — за півгодини і на Борщагівці знатимуть. Мене тільки цікавить, як на цю аморалку їхнє начальство дивиться.

— Якщо провідні конструктори сплять разом і це йде на користь виробництву, то дивляться крізь пальці. Інша справа, якщо якийсь нещасний інженер притисне у кутку лаборантку — нехай навіть із серйозними намірами. Отут вони і одержать по повній програмі. За грубе порушення морального кодексу будівників комунізму.

— Або інший варіант: коли провідні конструктори починають амурні ігри з кимсь стороннім, не посвяченим, хто підписку про нерозголошення не давав.

— О, тоді, Олексо, наше заводське чека налітає ще до того, як він зніме штани, а вона колготки. Ну добре, твою інтимну цікавість я вдовольнив. Що тобі ще від мене треба? Аби я тобі сказав, що вони конкретно конструюють? Не діждешся. Скажу лише, що не унітази для підводних човнів.

— І все ж таки, хоча б на рівні для дебілів…

— Згорю я з тобою, Сирота, як ті двоє. Це точно… Ну добре, «вшистко єдно война». Він робить одну надзвичайно тонку конструкцію. Там пайка навіть не срібна, а золота. Дійшло? Наша фірма в порівнянні з їхньою — то циганська кузня. Бо ми лише забезпечуємо, аби ота золота пайка благополучно долетіла до заздалегідь визначеного району — без запізнень і відхилень.