Розділ «Непосидючі покійнички»

— Ну не в ліжко ж він їх до себе клав!

Копач тяжко зітхнув, засопів, відвів очі і нарешті наважився:

— Розумієте, зараз менти обклали всі м’ясні магазини, ані грама дешевого м’яса наліво не піде. От він і мусив викручуватися.

— То що ти хочеш сказати — він їх їв?

— Тю на вас, вибачайте. Таке придумаєте! Ця морда куркульська їх ондатрам згодовувала.

Господи, а мама збиралася мені на базарі хорошу хутряну шапку купити! Ні, краще вже до пенсії у кролику добігаю. Вони вже точно вегетаріанці.

Я одібрав у затриманого цвинтарника нове вичерпне пояснення, порвав і викинув старе і відправив автора в капезе. На порозі він затримався і жалібно сказав:

— А що ви мені пришиєте, щоб я хоч до суду дожив?

— Від мертвого віслюка вуха.

— Не зрозумів…

— Ільфа і Петрова читати треба, а не «Вечірку». Ті дві обручки, що у тебе вилучили при обшуку, пам’ятаєш?

— Та то покійних батьків, царство їм небесне. Остання, можна сказати, пам’ять… Як мені кепсько було, а не пропив!

— Покійних, кажеш? Ну, то виходить, що батьки у тебе — японці. І загинули вони у Хіросімі.

— А це ще чому?

— А тому що обручки ці, ти мені вже вибач, я власноручно в домовину поклав — перед похороном. Тобі, для принади. І не підскакуй, не підскакуй… з письмового дозволу родичів покійної. Золото, щоправда, циганське, але хто його в темряві, при ліхтарику розбере? Та не це головне. А те, що мій друг-експерт попередньо відніс ці мідяки в інститут ядерної фізики і там їх кудись встромив, мало не в реактор. Вони тепер радіоактивні. До речі, якби ти їх пару днів у кишені поносив — був би гаплик твоїм дітородним функціям. Хоча — нащо вони тобі в зоні?

— Начальник, так за жартики з золотом ви ж самі знаєте, скільки ліплять!

— Скільки не дадуть — всі твої. Зате живий будеш.

На моє здивування, нутрієвода-раціоналізатора в кабінеті Старого вже не було. А Підполковник, оточивши себе хмарою смердючого цигаркового диму, дочитував якісь папери.

— А де затриманий, товаришу підполковник?

— Відправив у капезе. Бо толку ніякого. Мовчить і тільки повітря псує.