Розділ «СЦЕНАРІЇ»

— Вона тут!! – завопил Сільодка, отскочив от портрета.

— Ти сказився, любий, – сказала Матильда ласково.

— Відьма, – сказал Сільодка, – ти нічого не тямиш, відьма. Без неї вся ця кров мертва. Тільки вона дає життя всьому. І тепер вона тут. Він чує її. Вона тут.

— Хто вона? – спросила Матильда, – до чого тут портрет?

— Цей портрет дістався мені від матері, – шeпотом сказал Сільодка, – вона була уроджена Флореску. Ти знаєш, що це означає? Я прямий нащадок Князя по матері.

— Але твій батько… – сказала Матильда.

— Батько був звичайний сільський рагуль, – сказал Сільодка, – так вийшло. Це не має значення. Має значення тільки матір. Але я не хочу згадувати про них. Вони кинули мене. Просто загубили. Маленького хлопчика в чужій країні. За всі роки вони навіть не поцікавилися, чи я живий. А в цій країні, де ми опинилися, померти було зовсім неважко, повір мені. Але я вижив і відшукав портрет через багато років. І досить про це. Тепер це не має значення. Цей портрет мовчав всі роки. А тепер він почуяв її. Вона тут!

— Хто вона? – переспросила Матильда игриво. Она слушала рассказ любовника вполуха, она еще не успокоилась и хотела продолжения.

— Та, хто дає життя, – сказал Сільодка, – Я шукав її двадцять років, а зараз вона звалилася просто на голову. Можливо, сидить і п’є каву в буфеті з Вереснем і Борсюком або сміється дурним жартам операторів в курілці.

— Але ж ти не будеш бігати по всьому АСК з портретом свого родича, чекаючи, поки він не вилупить баньки, – сказала Матильда, облизываясь.

Сільодка подошел и сказал:

— Я знайду її, – и глаза его полыхнули таким же зеленым огнем, как у Дракулы. Он впился в Матильду, Матильда раздвинула ноги.

— Звір, – сказала она ласково.

Молния сверкнула за окном. Башня АСК мрачно высилась среди туч. Вороны летели, борясь с дождем и ветром. Много ворон (компьютерная графика).

103. ИНТ. АСК. КОРИДОР. ДЕНЬ.

Вересень с БОРСЮКОМ шли по коридору АСК, направляясь к буфету. СТАРИКИ и СТАРУХИ, взявшись за руки, как дети на прогулке в детском саду, шли им навстречу. А еще в коридоре им попалась ПАРА ХИХИКАЮЩИХ ПИДАРАСОВ – в кожаных штанах с вырезанными на жопе дырками, и ЭЛЕГАНТНАЯ НАШТУКАТУРЕННАЯ СТАРУХА со стаей МЕЛКИХ СОБАЧЕК разных пород; ОПЕРАТОРЫ в чeрном скользили по паркету мягко и неслышно, как ниндзя (dolly).

Борсюк споткнулся об одну из старых, разлезшихся упаковок паркета, беспорядочно валяющихся на полу.

— І коли ці козли добудують це все? – сказал он, матюкаясь.

— Ти розумієш, – сказал Вересень, – колись Косигін поїхав на Кубу, і там Фідель показав йому чудо архітектури, де розташовувався комплекс кубинського телебачення, і Косигін сказав Фіделю, що йому дуже подобається. А Фідель, побачивши таку приязнь до архітектурного витвору, подарував СРСР всі креслення, зібрав інженерів-конструкторів і запропонував побудувати те саме в СРСР. Ну, Косигін хвалив з чемності, а Фідель все сприймав серйозно, і довелось потім теж з чемності будувати це все тут. І до того в якості консультанта Фідель вислав сюди свого незаконнонародженого сина від чорношкірої. Той негр тут вночі ходить і його багато хто бачив, але він на очі не з’являється, бо соромно. А соромно тому, що це ж будинок для тропіків, а тут зима і осінь, і треба все обігріти і оновити. Тут на деяких поверхах взимку на підлогу падає сніг. Тобто вже двадцять років добудовувати АСК нема кому... Кажуть, що той темношкірий і зараз тут десь має кабінет, але знайти його неможливо.

104. ИНТ. АСК. БУФЕТ. ДЕНЬ.