СЦЕНАРІЇ

Африка, сни

— Ми – українська якудза, – сказал Уехара, отталкивая пиво. – Ти нам не потрібен. Нам потрібна твоя баба. Віддай нам її і йди геть.

— Спочатку ти хочеш померти, потім ти не хочеш пива, а потім хочеш бабу. Які крайнощі! – задумчиво сказал Лифанчук. – А може, тобі просто зірвало клепку? Ми, китайці, притримуємось серединного шляху, заповіданого нам Конфуцієм. Просто для того, щоб стріха не з’їхала.

Он опять миролюбиво предложил Уехаре пива, приложился сам, но расслабился и потерял контроль, потому что Уехара молниеносным движением выхватил из его кармана танто и вонзил его себе в живот. Уехара упал лицом вниз на ступени библиотеки, а Лифанчук уже бежал к Татьяне, которая картинно вылезала из автомобиля через заклинившую дверь. Магараджа при виде еe ляжек только покрутил головой.

— Тепер я розумію, чому вони не можуть встати з тих скамійок, містер Чарльз, – сказал он со смехом. Затем он зааплодировал.

Лифанчук раскланялся, подхватил Татьяну и исчез в проходном дворе. Магараджа со свитой величественно уплыл на лимузине.

Вова и Адик, выходя из библиотеки, споткнулись о труп Уехары. Тяжелые книжки полетели на мостовую и приземлились в луже крови рядом с телом. Это были Кант, Бертран Рассел и Жан-Поль Сартр. А еще там была большая и толстая книга: «Книга мертвых» – было написано на обложке.

92. ЭКСТ. ПОДВОРОТНЯ. ДЕНЬ.

В подворотне возле мусорного бака Лифанчук повернул к себе запыхавшуюся Татьяну. Он еe крепко стиснул:

— Тепер ти мені розкажеш все, – сказал он твeрдо.

Мусорник внезапно выстрелил прайдом УЛИЧНЫХ КОТОВ. С диким мявом они порскнули в разные стороны. По улице мимо пронеслись ДЕМОНСТРАНТЫ.

93. ЭКСТ. УЛИЦА. ДЕНЬ.

Толпа демонстрантов, размахивая синими флагами с ревом: «Янукович!» пронеслась мимо. (Толпа несeтся слева направо на переднем плане в расфокусе, Адик и Вова на заднем плане в фокусе).

Бойкие ТЕЛЕЖУРНАЛИСТЫ наседали на Вову и Адика, тыкая им микрофоны под нос.

— Це програма «Інший вимір», чи можете ви відповісти на наші запитання?

— Смотря які запитання, – осторожно сказал Вова.

— Чи вірите ви в життя після смерті?

— Шо ви питаєте, как будто самі не знаєте, – сказал Адик довольно грубо.

Демонстранты c белыми флагами с криками: «Юля!» пронеслась мимо (справа налево и ближе к камере).

— Одразу видно, шо вам є що сказати, – упорствовала назойливая ЖУРНАЛИСТКА, – ну кажіть, не стісняйтесь!

— А я і не стісняюсь, – сказал Адик, дебильно улыбаясь в камеру.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Африка, сни » автора Подерв'янський Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЦЕНАРІЇ“ на сторінці 54. Приємного читання.