— Не лізь поперед батька в пекло! – нежно сказал магараджа с сильным акцентом.
Он чарующе улыбнулся, отточенным движением смахнул с лезвия ятагана кровь, и, описав блеснувшую на солнце кривую, вложил его в ножны. Все было проделано артистично, молниеносно и без «дырок».
Девушки в веночках, Сосуновский с телохранителями, корреспонденты с камерами, забрызганные кровью, ошалело наблюдали за происходящим (череда крупных и средних планов).
Магараджа взял хлеб-соль у девушки, забрал у трупа из рук поводок скучающего тигренка, и вместе со свитой прошествовал в один из автомобилей.
— Ласкаво просимо на гостинну українську землю! – пискнул охуевший Сосуновский.
Кровь невинной жертвы украшала его пухлые щечки, розовые губки складывались в слово «Фи!»
Все, кроме трупа и его удачно закомпонованной головы, уселись в лимузины. Голова на переднем плане, лимузин и машины сопровождения пронеслись сзади, поднявшаяся пыль припорошила натюрморт…
88. ЭКСТ. БОРИСПОЛЬ. ВОРОТА АЭРОПОРТА. ДЕНЬ.
Они как раз проезжали ворота аэропорта мимо двух чeрных джипов, когда Чарли сказал (на английском, конечно, дальше мы слышим диалог в закадровом переводе):
— Я і не знав, що ви володієте українською, сер!
— Це єдине, що я знаю, – сказал магараджа со смехом.
— Що таке пекло, сер? – спросил Чарли.
— Це один із різновидів Сансари, містер Чарльз, – сказал магараджа, и оба захохотали как ненормальные.
Молодой самурай из чeрного джипа проследил за кавалькадой, отдал распоряжение на японском языке, и, синхронно развернувшись вместе со вторым джипом, повис у них на хвосте. Они летели по автостраде Борисполь – Киев, стремясь не упустить из виду кортеж магараджи.
89. ЭКСТ. КИЕВ. ПЕТРОВСКАЯ АЛЛЕЯ. ДОРОГА. ДЕНЬ.
Лифанчук с Татьяной катил по аллее. Лимузин магараджи плавно обогнал древний родстер (первый обгон), джипы якудзы неотступно следовали за лимузином. Некоторое время они катились рядом, и дымящий в окно сигарой магараджа кое-что приметил.
— Подивись, – сказал он Чарли, – тобі це нічого не нагадує?
Он показал сигарой на Чарлину трубку, летающую в ловких пальцах Лифанчука.
— Таких трубок було тільки дві, сер – у мене і у мого кузена Джорджа. Дядько Спенсер подарував їх нам на випускному вечері в Сендхерсті. «Паліть на здоров’я, покидьки», – сказав він перед тим, як насмоктатись віскі з тітонькою Ліззі.
— Як склалася його карма після цього вчинку? – спросил магараджа, предвкушая удовольствие.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Африка, сни » автора Подерв'янський Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЦЕНАРІЇ“ на сторінці 51. Приємного читання.