Розділ «СЦЕНАРІЇ»

— Галушка, сходи в лабораторію і принеси в клас ембріон, –  сказала биологичка, грозно сверля мальчика Вову острыми глазками.

— Явдоха Сергіївна, можна я не піду? Можна, хай краще хтось інший піде? Я все вивчу, я буду харашо вчитися, – взмолился Вова.

— Стидно тобі, – сказала старая коммунистка, – а якщо завтра війна? Підбери соплі і катай за ембріоном. Він у банці на другій полці. І без ембріона в клас не приходь.

81. ИНТ. УКРАИНА. СРЕДНЯЯ ШКОЛА ВОВЫ. КОРИДОР С ЛЕСТНИЦЕЙ. ДЕНЬ.

Пионер Вова бежал по коридору, бережно нес эмбрион по лестнице. Вова смотрел на эмбрион, эмбрион смотрел на Вову. Маленькие ручки эмбриона прилипли к стеклу.

Голова у Вовы закружилась, и он тихо сполз по лестничным перилам. Банка разбилась, осколки разлетелись в разные стороны, формалин разлился (slow motion). В обморочном сознании Вовы лестница вдруг стала бесконечно длинной, как на Одесской набережной. Упругий эмбрион лихо запрыгал по лестнице вниз (пародия на знаменитый кадр из «Броненосца Потeмкина» Эйзенштейна).

Лица УЧИТЕЛЕЙ склонились над Вовой. (Крупные планы лиц, ракурсная съeмка – вид снизу, использовать линзу «fish eye»). Последнее, что Вова слышал, был голос училки:

— От шкода ембріона! І формалін весь розлився… І шо це за поколєніє таке гниле – а якщо завтра війна? Шо будеш робить – тебе питаю чи ні? Шоб завтра батьки були у школі!

82. ИНТ. КИЕВ. МОРГ. ВЕЧЕР.

…Вова и Адик сидели на цинковых столах, охватив руками колени в позе Наташи Ростовой, и прислушивались к полету огромной зеленой мухи, и потом Вова сказал:

— Мене батько знаєш як відпиздив за той ембріон? А він був машиністом локомотива, і у нього рука була дуже тяжола.

И после небольшой паузы:

— От йобаний Хуяма, спина болить, блядь!

Адик:

— У мене був один друг, він читав книгу тібетських мудреців, як її? «Книга мьортвих» – ота, шо біля почтамту на розкладках продається. То він казав, шо після смерті самая основнуха і починається. Там спочатку тіки так, таке світло – опа-на! Потом в трубу таку залазиш, чьотко, а потім, вже коли із труби виліз, тебе зустрічають різні демони.

Вова:

— Хто?

Адик:

— Ну, тіпа чорти такі канкрєтні, – і тут головне не помилиться, і ізбрать правільний путь, бо облажаться можна тіки так.

Вова: