Розділ «СЦЕНАРІЇ»

Собака с визгом убежала.

— Шо? – сказал Вова.

— Ти її задавиш, – сказал Адик, – а вона насправді не муха була совсєм, а колишня, наприклад там, англійська цариця, чи, може, якась там королєва красоти. Дивись, яка гарна, – зелена!

— Та не пизди, звичайна муха! – сказал Вова цинично.

— Ти не кажи, – сказал Адик, – от у мене друг, он разні книжки читав, у нього їх дома дохуя, сам бачив – то він казав, шо ото людина насправді після смерті проходить стадії пєрєрождєнія, і вполнє може оказаться мухою, чи там тараканом, чи котом, наприклад…

— Прікольно, блядь, – сказал Вова. – А снєжним барсом може?

— Може і снєжним барсом, – сказал Адик, – но це зависить от того, скіки ти всякої хуйні при жизні наробив. Якщо ти собі при жизні карму ізгадіш, то вже ніхуя не поможе.

— У мене був друг-амбал, – сказал Вова, – він мене задрав канкрєтно. Тоже казав, шо треба в жизні імєть цель. Він заїбав мене в доску.

Адік:

— Чого так?

Вова:

— У амбалів, як у наркоманів, самий большой кайф – присадить друга на амбалізм. Він так спочатку осторожно мені фоткі показував, Шварценегером соблазняв, а потом приїбався, шо я тоже должен заніматься. Я єму пообіщав, шоб він от’їбався. Встрічаємося случайно, він мені: «Ну шо, ти начав качаться?», – я: «Канєшно!», – він: «Шо-то не відно!»

Адік:

— Я тоже одного амбала знав. Од нього баба ушла, то он мені дзвоне і каже: «Давай вип’єм!» А сам не пив ніколи.

Адик рассказывал про амбала, опасно жестикулируя пистолетом.

— Я прихожу, він сидить п’яний, морду в вінєгрєт уронив и плаче. «Мнє, – каже, – нє то обідно, шо она ушла. Я, якби вона ушла к другому амбалу, шоб був єщьо болєе здоровий, я би пойняв. А вона, курва, ушла к якомусь студенту – сам худий, як гліст, і єщьо наркоман.

Вова:

— А ти пробував качатись?

Адік:

— Та одно время пробував, а потом надоїло.