Розділ «СЦЕНАРІЇ»

— Чому, батьку? – спросил Ли Фан Чу.

— Він був кращим за всіх, – сказал старый Чен, – і я навчив його всьому, що знав сам.

— Ви хочете сказати, батьку… – начал было Ли Фан Чу.

— Так, – сказал Чен жeстко. – Я передав йому всю нашу школу, в тому числі удар отруйної руки, удар відтермінованої смерті і удар води і вітру.

— Але ж це таємні прийоми, батьку, як же ви могли передати їх іноземцю?

— Будда вчить нас, що всі люди – брати, – cказал Чен, передал сыну утку, отвернулся и помочился в кусты. Ли слушал, поглаживая утку. Старуха, проходящая мимо, засмотрелась на старика Чена, сплюнула с отвращением. А Чен, не прерывая занятия, продолжал:

— Я був дурний, самовпевнений, і гадав, що розбираюсь в людях. Коли він отримав усе необхідне, він зник. Так само раптово, як і з’явився. Багато років я не чув про нього. Але нещодавно до мене дійшли чутки… Краще б я не знав про це. Він розбагатів на наркотиках та торгівлі рабами, і вбиває всіх, хто стає у нього на шляху. Робить це він по-різному. Але особливо він любить відправляти людей на той світ секретними прийомами нашої школи.

Чен застегнул штаны и взял у сына утку.

— Я знайду його і вб’ю, – сказал Ли Фан Чу просто.

— На тебе чекає нелегкий шлях, синку, – сказал Чен. – Тобі доведеться жити в чужій країні, вивчити мову та звичаї чужинців, злитися з ними і полюбити їх. Тому що тільки так можна зрозуміти істину, яку ніколи не зрозуміють туристи.

— В армійський розвідці мене дечому навчили, – сказал Ли Фан Чу, – та й ваші уроки теж не пройшли марно. Скажіть, куди треба їхати.

Утка поддакивала ему на своeм языке.

— Це місце називається Україна, – сказал старик.

Титр:

ВАША ГАЛЯ БАЛУВАНА

CREDIT SEQUENCE:

When the credit sequence is finished, fade to black.

10. ЭКСТ. УКРАИНА. ХУТОР КРАМАРЕНКИ. УТРО.

Титр: Україна. Полтавська область. Хутір Крамаренки. Рiк потому.

Откормленный ЗЕЛEНЫЙ КУЗНЕЧИК задумчиво дожевывал аппетитный листок, покачиваясь на веточке, когда внезапно ожившее растение сцапало беспечное травоядное, вытянувшись в молниеносном выпаде. БОГОМОЛ живьeм поедал жертву, вертя еe в страшных зубчатых лапах. Ветер раскачивал куст, на котором сидел убийца, гремел открытым настежь окном старой сельской школы.