Розділ «П’ЄСИ»

Боря: Дівчата, ану, катай сюда, дядя фокус покаже!

Ріта і Чіта підбігають ближче.

Чіта: А ви умєєтє?

Жора (становиться раком): Нєт нічого прощє: ейн, цвей, дрей!

На слові «дрей» прилітає птєродактіль Гриша, хапа хтивого павіана Жору за бордову сраку і зникає в невідомому напрямку.

Боря (філософські): Жора хотів вам показати фокус, який називається «сєвєрноє сіяніє».

Ріта і Чіта: Як інтєрєсно! Чєм ето достігається?

Боря: Сракою.

Дійсно, срака Борі схожа на вищезгадане природне явище без всяких фокусів. Входить Ганна Петрівна, мати Ріти і Чіти.

Ганна Петрівна: Дівчата, ану, бистро додому! Всьо гніздо ватою попаскудили!

Боря: Мамаша, то, шо ви прийшли, — ето прє­красно! Ми з вами сєйчас задєлаєм шведський секс.

Ганна Петрівна: Ооо-о, Швеція!

Ганна Петрівна зводить очі догори і падає, знепритомнівши. Павіан Боря хтиво кричить. Входить Гаврило, орангутанг-збоченець.

Гаврило: Кого я віжу, Борєчка, дарагой! Какімі судьбамі? Падайді сюда, я тєбя пацелую.

Гаврило лізе до Борі, прицмокуючи слюнявими губами.

Боря: Дорогой, я от етого совєршенно нє балдєю, мені це огидно.

Гаврило (слюняво): Напрасна, Борєчка, на природу б поїхали з тобою, шашличок би зажарілі, музика, шампусік… І хуночок з собой би взялі в багажнік, я б їм всі волосікі пообривав…

Входить Кирило, динозавр, хворий на сухоти.

Кирило (сам до себе): Помирать скоро буду, вже сил моїх нєту.

Орангутанг Гаврило (до Кирила): Каво віжу, дарагой, іді сюда, я тєбя пацелую в твой длінний хвост!