Розділ «Частина IV Три візити; Явище»

Лише Сивий, нарешті, мовив уголос те, що вже давно крутилося в усіх на думці:

— Давайте пошвидше. Мені дуже не подобається ця квартира… тут, як у будинку з вампірами.

— Навіть гірше, — кивнув Боксер без тіні посмішки. — Тут…

Раптовий грюкіт змусив усіх чотирьох підстрибнути…

— Чорт!.. — Головний із зеленілим обличчям виглянув із кухні в коридор. Здається, звук донісся саме звідти.

Вхідні двері були трохи прочинені.

— Хто заходив останнім? — Головний обернувся до трійки.

— Я… — насторожено відповів Косий. Його голос зірвався.

— А замок?

— О!.. — Косий схопився за голову, але відразу полегшено зітхнув: — Протяг… я просто забув… я…

— Заткнись! — кинув Головний. — Ти ледве не підставив нас, мудак! Такого недоумка, як ти, треба було залишити в машині. Від тебе й так ніякої користі. Врахуй, Алекс обов’язково про це дізнається. А тепер — марш закривати двері!

Косий безмовно підкорився.

— Усе. Починаємо, — Головний роздав Сивому і Боксеру по блюдечку і свічці. Подумавши секунду, дав і Косому, який вернувся з коридору.

— Запальнички? — він подивився на людей, усі мовчачи кивнули. — Добре, я потім усіх перевірю сам.

Коли усі повернулися, щоб вийти в коридор за каністрами, головний затримав Боксера:

— Ти береш спальню з тим опудалом, — і додав навздогін іншим: — Ви візьмете другу кімнату й вітальню. Я закінчу тут.

Боксер застиг на місці, немов його посилали в пекло.

— Ні! Я туди сам не піду!

— Добре… Ми підемо туди всі разом…

Він указав Боксеру на каністру, а сам подався вперед. У коридорі до нього приєдналися двоє інших.