Головний повернувся в коридор. Боксер із Сивим уже закінчили з сумками і про щось тихо переговорювалися. Косий порпався у відкритій коридорній шафі.
— Давайте, ворушіться, — кинув Головний. — Але спершу перевірте всі кімнати. І ще: нічого не брати, — додав він суворо. Утім, усі троє і самі добре знали, що непослух міг бути небезпечним для них.
У цей момент Косий із виглядом щасливого шукача скарбів витяг із нижньої полиці коридорної шафи стопку порнографічних журналів.
— Гляньте-но! Це улюблені дівчатка нашого цяці-хлопчика Гери. Ого! Ти тільки подивися — Косий сунув обкладинку верхнього журналу під ніс Боксеру.
— Пішов ти… — огризнувся той.
— Часу мало, — Головний глянув на Косого. — Залиш це й займися справою.
Боксер і Сивий узялися за каністри:
— Куди?
— Починайте з кухні, — сказав Головний поспішно, хоча особливо поспішати не було причин — просто хотілося якнайшвидше забратися звідси до чортової матері; з цієї просоченої якимось неживим духом квартири — швидко зробити й забратися. Але його раптом налякали погляди підлеглих, немов ті теж щось відчували.
«Невже й вони відчули? Помітили це? Отже, воно мені не здається… Чи хлопці просто розхвилювалися через те, що їм доводиться брати участь у підпалі?»
Щодо Косого, то, схоже, тільки він перебував у своїй придуркуватій тарілці. Хоча хто його знає — з такою пикою та ідіотською манерою триматися важко було зрозуміти, коли він жартує, а коли починає нервувати.
— Після кухні перейдете… — продовжив Головний.
Але тут із глибини квартири його перервав моторошний крик Косого.
* * *21 жовтня, 23:06
Алекс поклав слухавку, не дослухавши до кінця запевнень своєї людини.
Цей дзвінок із квартири Германа змусив його засумніватися в потребі помсти колишньому другу й партнеру за вчорашні переговори. Герман не з’явився, і все полетіло до чорта. Компанія втратила на цьому від півтора до двох з половиною мільйонів доларів — це було надто багато. Не смертельно, але багато.
Він буквально сказився, і тому втратив над собою контроль. І, здається, серйозно помилився.
По-перше, за останні тижні він сам почав підозрювати, що з Германом діється щось настільки недобре, що інтереси компанії для нього справді несуттєві, і його ставлення хоча б до важливих переговорів пояснювалося саме цим, а не впертими принципами. Зрештою, хіба це було схоже на того Германа, якого він знав стільки років? Звичайно, спільний бізнес дав помітну тріщину в їхніх стосунках, однак… Якщо згадати їхню останню розмову в офісі компанії, що відбулася приблизно місяць тому — одразу було зрозуміло, що в житті Германа щось справді сталося.
По-друге, дзвінок батька Германа в офіс кілька днів тому підтверджував такий же висновок. Старий повідомив, що не може зв’язатись із сином і сподівається, що Алекс допоможе йому прояснити ситуацію.
Також він згадав, що коли наприкінці вересня батько Гери намагався поговорити з сином, трубку в його квартирі підняв якийсь ненормальний тип, який намагався видати себе за Германа і взагалі «поводився вкрай підозріло». Він цікавився чи Алекс відправив Германа в тривале відрядження у справах компанії? — саме цим пояснив «ненормальний тип» відсутність господаря вдома. Щось змусило Алекса збрехати й підтвердити слова «ненормального типа».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Донор для небіжчика» автора Левандовський Борис на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина IV Три візити; Явище“ на сторінці 3. Приємного читання.