Розділ «Частина I. Велика недоладність: початок»

Він погано пахнув.

Запах ішов із-під сорочки й був схожий на той, що у ванні, коли його знудило.

Невже він весь так смердить під одягом?..

Герман якнайшвидше застебнув рукав сорочки й натягнув зверху светр. Потім глянув на годинник і запитав медсестру, коли повернутися за результатом.

Почувши відповідь, Герман ледь не закричав.

У ПОНЕДІЛОК?!!

Якщо до цього часу вірус його не вб’є, то чи буде він здатний у понеділок добратися сюди? Невідомо ж, із якою швидкістю він старіє. Герман думав, що це відбувається ривками, короткими періодами активних процесів; він вдивлявся у дзеркало перед виходом із дому й ніяких змін не помітив. Але це, звичайно, не означає, що до понеділка нічого не зміниться, трапитись може що завгодно!

— Послухайте… — хрипло звернувся Герман до медсестри, — результати цього тесту мені потрібні терміново. Чому аж у понеділок?

Та співчутливо глянула на Германа й відповіла:

— Сьогодні субота, лаборант уже пішов, на жаль.

— А не міг би хтось інший… — почав було Герман.

Медсестра захитала головою:

— Він — фахівець. Ніхто, крім нього, з тутешнього персоналу не може працювати в лабораторії. Я теж. До того ж, навіть якби вдалося кого-небудь знайти на станції переливання крові, це теж нічого не дало б — наш лаборант завжди забирає із собою ключі від кабінету.

Знову закриті двері… ключі…

— Спасибі, — важко вимовив Герман. — На котру годину мені прийти… в понеділок?

— Коли вам зручно, — сказала сестра; в її очах він прочитав щире співчуття, — вона, мабуть, зрозуміла, що Герман з’явився тут не просто з цікавості, і його поспіх… А ще вона його не засуджувала, якщо взяти до уваги найпоширеніший шлях передачі хвороби. Її очі були спокійними й добрими.

— Коли вам зручно, — повторила вона. — Лаборант приходить за годину до відкриття. Людей сьогодні було небагато. Приходьте вранці. Ваш тест буде готовий.

Герман раптом зрозумів: якщо затримається тут іще на хвилину, то все розповість цій незнайомій жінці з добрими очима.

— Спасибі… вибачте… до побачення…

Це був найжахливіший і найдовший вечір у його житті. Час плинув болісно, перетворюючи миті на хвилини, а хвилини — на години.