Розділ «Місце для дракона»

– В Люботин.

– А-а, битися з драконом?

– Так, а що?

– Та нічого. Маєте що їсти?

Лицар дав знак слугам, і ті, видобувши з торб рештки м’яса глухаря, подали його бабі.

– Дякую, то це ви, – звернулася до лицаря, – дракона хочете звоювати?

– Я.

– Умгу… Гадаєте, ваш меч його зітне?

– Іншого меча не маю. А цього я освятив у Єрусалимі.

– А камінь він розколе?

– Камінь? Певно, що ні.

– От бачите. А драконова шия міцніша за камінь. Хіба вам теє не відоме?

– Чув я й про те.

– Хе-хе, чули, а їдете на вірну смерть?

– Вам не все одно?

– Далисьте старій бабі їсти. Я вам поможу.

– Поможете з драконом битись? – осміхнувся лицар.

– Куди бабі до герців? Але знаю, де є меч, яким не те що камінь – ковадло розколете.

– Овва!

– Чого вам так весело?