Розділ «Твоя Марія… і Кіб»

— У вас досить дивні методи роботи, — дипломатично відповів Конов.

— Що саме в них дивного?

— Невтручання — наш основний принцип, а ви не зовсім розумієте специфіку роботи спостерігача. Ваша манна каша не вписується в природні умови життя на Араї.

У сірих Маріїних очах спалахнули недобрі вогники:

—  І що ще я роблю «не так»?

— Не можна так вільно поводитися з живими істотами. Хто годуватиме це колюче опудало, коли ви залишите планету?

— Ви.

— Чому я? — здивувався Конов.

— Якщо цей фіалковий приповзе до вас із переламаними колючками, ви пошлетеся на невтручання? Навіщо ви діставали делар для «красунь»? Це теж втручання! Навіщо приманювали хмари до станції?! Якщо я вам заважаю, так і скажіть, а ваші туманні пояснення тут ні до чого!

Марія вискочила з лабораторії, Конов спантеличено подивився їй услід, а Кіб відібрав у чагарника ложку й підштовхнув його до виходу.

Тепер Марія не пішла до лісу, а попрямувала просто до кар’єру. Поки Конов збирав каміння в такій кількості, щоб вистачило завалити кар’єр, Марія навіщось вовтузилася з давно зупиненим транспортером. Власне кажучи, вовтузився більше Кіб, Марія давала поради, а зацікавлені хмарки товклися в повітрі й тріскотіли, як могли.

Марія хотіла дізнатися, що саме привертає «красунь» до кар’єру. Піщані бурі нуртували тут з особливою люттю, але щойно вітер втихав, бодай одна «красуня» неодмінно з’являлася біля транспортера.

Коли Кібові нарешті вдалося завести й відігнати вбік транспортер, Марія озброїлася звичайною лопатою і почала розкопки. Кіб довго спостерігав, потім спробував висловити своє розуміння, але отримав круту відсіч і здійснив вчинок, правилами роботехніки не передбачений: пішов скаржитися. Він розшукав Олександра Конова, відвів його подалі від зграйки «красунь» і суто конфіденційно повідомив:

— Алексе, Марія копає в кар’єрі яму, а рожеві… — тут він поглянув скоса на «красунь» і стишив голос, — …перетворюються.

Після цього переконливого зізнання Конов миттєво згорнув роботу й прибув до кар’єра мало не раніше за Кіба з Бером. Однак дістатися до колишньої стоянки транспортера виявилось неможливою річчю: там клубочились вихори пилу й без перестанку спалахували блискавки. Олександр підкликав Бера, щось прошепотів йому на вухо, пес кинувся в один бік, в інший і нарешті шаснув в самісіньку гущину розрядів.

Минуло кілька хвилин, собака не повертався. Посилився вітер, і Кіб, який підійшов ззаду, мовчки накинув на Олександра пластик, який Конов так само мовчки скинув. Він почав спускатися в кар’єр…

— Доброго ранку! — (звідки вона взялася, Конов так і не зрозумів).

— Відпочиваєте, Алексе?

Збентежена появою спостерігача Марія машинально назвала його прізвиськом, яким наділив Конова Кібер. Конов помітив за її спиною два стовпи куряви, що пританцьовували в повітрі.

— Що ви знову замислили?