Розділ «Твоя Марія… і Кіб»

Кіб перший помітив присутність стороннього. Він висмикнув з лап чагарника напівобгризену ложку й сказав досить голосно:

— Алекс прийшов!

З підлоги здійнявся сніговий вихор — пір’я подалося назад у подушку, колючка полишила самописець, зіскочила на підлогу й зависла на Кіберовім черевику, пацюк сховався під стіл, а Марія підвела голову. Тільки чагарник і далі незворушно поглинав кашу.

— Що ж ви робите?! — Олександр не приховував обурення. — Ви не вивчаєте, а приручаєте їх! Вам у цирку працювати, а не на Араї!

Марія з подивом оглянула лабораторію, та не помітила нічого, на свій погляд, дивного, але тут з-під столу виліз пацюк.

— Кібе, навіщо ти притягнув цю тварину?! — розгнівалася дівчина. — Негайно викинь її геть!

Кіб слухняно кивнув і нахилився до пацюка, але той вивільнився з його рук і заметався по лабораторії. На лихо, йому трапився на шляху черевик спостерігача і, пацюк, не довго думаючи, спритно видряпався по комбінезону й опинився в Конова на плечі.

— Не рухайтесь, Алексе!

Спостерігач закляк у напруженій позі й так стояв, поки Кіб відривав від його комбінезона сіру істоту, що несамовито верещала.

— Між іншим, укус цього звіряти отруйний, — зауважив Конов, коли Кіб поніс пацюка до виходу.

— Ніхто не зачіпає її руками, — спокійно відповіла Марія, знову схиляючись над листям.

Рожева хмарка обережно опустила подушку на стіл і шаснула за Кібом. Олександр замислено подивився їй вслід.

— Доведеться закрити кар’єр, — сказав він трохи згодом. — Через цю діру порушено баланс, серед «красунь» з’явилися істоти-мутанти.

— То що, розумні ваші рожеві чи ні? — Марія здула потеруху з різьбленої листової пластинки.

Олександр зітхнув і присів на краєчок крісла:

— Все не так просто.

Обоє надовго замовкли. Зі шлюзового відсіку повернувся Кіб, йому назустріч відразу поповз фіалковий чагарник, дрібно тремтячи листям. Олександр похмуро спостерігав, як чагарник розправляється з залишками манної каші.

— Скільки ви ще збираєтеся пробути тут, Маріє?

Марія ображено зиркнула в його бік:

— Я заважаю?!