Розділ «Частина 1»

– Напевне, ви мені зможете допомогти в моїх пошуках. Справа в тому, що мені потрібен Януш Бігус. Згідно з моїми даними, він проживає за цією адресою.

Старий якийсь час уважно придивлявся до Ярослава.

– Так, очевидно, я в змозі вам допомогти, – вимовив врешті. – Я і є Януш Бігус.

Ярослав зобразив на обличчі найкращу зі своїх посмішок.

– Мені неймовірно пощастило! Дозвольте вас привітати! – Він ухопив руку старого й несамовито її затряс.

– Але з ким маю честь? – Старий м'яко, але наполегливо забрав свою руку.

Ярослав похапцем відкрив невелику шкіряну теку, яку мав із собою.

– Не хвилюйтеся, пане Януше, я все поясню. Моє ім'я – Ярослав Савицький, і я маю честь представляти Львівський історичний музей. Протягом останніх кількох місяців працівники нашого музею проводили роботу з організації виставки «Львів середини 30-х років XX сторіччя». Ми знайшли певні документи того періоду, фотографії, особисту переписку тощо. Зараз багато з тих матеріалів використано у виставці, але є якась частина, яку не використовували. Викинути їх було б неетично. Ви розумієте, адже це наша з вами історична спадщина. Тому ми вирішили пересилати такі матеріали родичам людей, яким вони колись належали. Для цього я й завітав до вас.

Януш Бігус кілька секунд мовчав, намагаючись обміркувати почуте.

– Але, перепрошую, я не зовсім розумію, в чому річ. Які документи ви маєте на увазі?

Ярослав знизав плечима.

– Невеличка тека з десятком листів і кількома десятками світлин. Вони належать пану Мачею Бігусу, адже він ваш батько?

– Не зовсім. Мого батька звали Кароль. Людина з ім'ям Мачей Бігус мені не знайома.

Ярослав від розгублення розкрив рота.

– Тепер я нічого не розумію. Адже в мене чітко вказано, – Ярослав сунув під носа старому список пасажирів рейсу «Wizz Air». – У мене чітко вказано… Адже це ваша адреса?

Януш, примружившись, поглянув на список.

– Так, добродію, це моя адреса. Але я повторюю: тут помилка, я не знаю Мачея Бігуса.

Ярослав зітхнув.

– Неймовірно! Адже не може людині аж так не таланити! Вже друга адреса – і помилка. Це все клятий сезон відпусток, мої колеги вже по думки на відпочинку, тож очікувати від них плідної праці – марна справа. Давайте вчинимо так: ви лише для того, щоб була спокійна моя совість, покажете мені свій паспорт, а я, впевнившись, що ви дійсно Януш Бігус, повернуся додому і буду намагатись розплутати клубок, який намотали наші горе-працівники.

Старий лише знизав плечима і повернувся до відчиненого вікна на першому поверсі будинку, звідки за ними, підозріло примружившись, слідкувала огрядна пані.