Розділ «ПЕРША ЧАСТИНА»

— Це, бачите добродію, така спеціяльна порода, ні довга ні коротка. Саме в міру.

— А я гадав, що на тому Марсі, — почав знов інший аматор ковбаси, — є така річка, у якій вино пливе. Червоне — тому й колір Марса червоний. Чи ви, бува, не запаслися із тієї річки тим винцем, пане Пархоменко?

— Деяку сотню відер дістав нещодавно — сказав сміючись Пархоменко. — Винопостачання добре справилося! Стане на деякий деньок!

І підкріпивши тіло й душу, вертали Пархоменкові гості назад на свої місця на трибунах, пропускаючи нових, жадних марсіянських ласощів. Та це були старші, поважніші дослідники Марса. За те молодь пара за парою проходжувалась поміж трибунами й де тільки було трохи вільного місця, тримаючись очевидно оподалік від ліхтарень й взагалі освітлених місць на летунському майдані. Це діялося або ненароком або було обосноване тією простою причиною, що треба очі держати подалеки від світла щоб призвичаїти їх до оглядання теміні неба. Та більш як певно, що предметом обсервацій були радше ті земні зірки ніж небесні. Воно й вигідніше й успіх більш певний! А то задирай голову й шукай якогось Лебідя… Тай по що, коли тут «лебідок» й не перелічиш.

Минула північ.

Десь перед першою прийшла вістка від команданта ескадри літаків, що вилетіла на стрічу «Queen of Virgini’i'» що запримічено судно, яке посувається дуже повільним рухом, що вказувалоб на те, що апарат, постачаючий енергію, не в порядку, а то й попсований. Телевізійного зв'язку не вдалося наладнати із судном, хоч як намагалися це вчинити на літаках. Цю вістку проголосили зараз мегафони по всіх усюдах летунського майдану, подаючи тим дожидаючій юрбі надію, що вже не довго прийдеться ждати.

І знов минали хвилини за хвилинами.

Весною ніч коротка.

Доходила друга, як на сході, гень за Дніпром, почали вказуватись на обрію ясні смужки. Одні і другі і треті.

Сіріло.

А коли незабаром на темному ще фоні неба вказалося кілька ясних цяток, що рухались й більшали й для дожидаючої юрби стало ясним, що це вертають літаки, які поїхали назустріч суднові, по трибунах понеслася вістка, слово одно:

— Їде!

І коли літаки осідали вже на майдан, а прислуга по хвилині порання біля них засовувала їх назад у повітки, то на це не звертав майже ніхто уваги. Усі задивлені були в небесний простір, на якому вже доволі добре видно було темну точку, яка, здавалося, гойдалась поміж зірками, росла й наближалася до землі.

— Їде!

Якоюсь дрожю проймало це слово, що само із себе зривалося з уст і котилося трибунами. Якийсь жах нез'ясований, жах перед чимсь незнаним, — яке може за хвилину вже розкриється очам зібраної юрби, стрясав душами тих, що зібралися на летунському майдані і поза ним.

А ця точка росла, більшала, перемінялася в якусь сіру пляму, що подовгастими спіралями щораз більше наближалася до майдану.

На трибуні дипльоматів та закордонних гостей достерегли вже крізь добрі далевиди обриси судна.

— Ах так, це наша «Queen of Virginia» — кричали зібрані в одному кутку Єнкі, між якими було чимало тих, що прощали судно підчас його відлету з летунського майдану в Гейфіку. Здавалося, що ось-ось зірветься з їх грудей грімке «Му country» й полине в простір привитання «Queen of Virgini’i'». Біля трибуни, яку заняв учений світ, зібралася біля високої постаті академика Карачевського та його двох чужоземних товаришів, товстого президента «The Royal Society of Science» з Льондону лорда Ісаака Гемілтона й сухореброго директора астрономічної обсерваторії з «Mount Wilson» Фенні мора Гартвіга, що мали офіціяльно привитати довго дожиданих подорожних ще й громадка близьких до них людей. Була там дружина професора Дудлєя міс Аліса Дудлєй з Оксфорду і молоденька ясноволоса фру Гельма Геріксон, що оце вже вдруге дожидала свого мужа з далекої подорожі і міліярдер Кестлі і кількох інженірів з Гейфіку, що будували судно, ну й — очевидно — і містер Черчіл, що всюди мусів бути перший, де тільки що в світі важного й цікавого сталося.

Дожидали.

Зазброєними в скло очами вдивлялися в сілюет судна, що ріс з хвилини на хвилину. А воно плило поволі, повагом зачеркуючи довгі кружала: у воздусі, як орел, коли кружляє в піднебесному блакиті.