Розділ «Вибрані твори»

13. І на тому камені росли тільки цвіль і мох, що не потрібують собі майже нічого.

14. І вони затримували дощову воду, й зерна, що їх приносив вітер, дали прорість і поволі почали рости.

15. Минули роки, і поверхня скелі спорощилася, вкрилася піском і землею — і ось бачимо на ній цю духовиту квітку.

16. Так і Майбутнє Суспільство створиться на старих формах суспільства, що приготовили ґрунт, де воно виросте й розвинеться».

17. Але один підвівся й нагадав йому: «Ти так оповідаєш спокійно й плавко. А хіба не буде Майбутнє Суспільство дитиною насильства?»

18. І відповів Прийдешній: «Правду кажеш, юначе! Жадна жінка не приведе дитини без мук народження, і дитина народжується, коли приходить тому час.

19. Майбутнє Суспільство подібне до курчат в яєчній шкарлущі — курча мусить силою зламати її, бо без цього не вийде з неї.

20. Але не насильство змусило теє курча народитися, тільки зародок й те тривке, що було в яйці.

21. У шкарлущі курча розвинулося й набралося сили — а тоді шкарлуща стала перешкодою для нової форми життя.

22. Ось чому курча ламає її, щоб не задушила його, і розкидає шкарлущинки, що тепер уже непотрібні.

23. І ще Майбутнє Суспільство подібне до великої ріки, що йде повіддю після дощів.

24. Дерева, баговиння, мул і пісок наволікаються купами коло островів з мілизни й порогів і загачують річну течію.

25. І вода збирається перед тою загатою, і здається, ніби ріка перестала вже текти.

26. Але раптом загата тріщить, дерева ламаються, пісок і мул змиваються — і знов ріка тече нестримно й вільно.

27. І таке насильство неминуче, бо ріка не може перестати текти й божевілля затамувати велику масу води.

28. Та не насильство змусило ріку піти повіддю, але дощі, і розлилася вона через загату».

29. Тоді слухачі збагнули його думку, а він ще далі говорив притчами:

30. «Але буває, що вода, ламаючи силою загату, розливається й спустошує лани, нищить селища на берегах своїх.

31. І хто передбачає це, заздалегідь готує сокири, й багри, й жердини і дбає, щоб ніщо не перешкоджало річці вільно котити свої хвилі.

32. Й коли все ж таки десь накладається загата, вони за всяку ціну намагаються розкидати її, забуваючи про небезпеку.