— У реальному житті, — продовжував, незважаючи на коментарі співрозмовника, Авенір, — досить часто відбуваються події, які, з погляду пересічної людини, не вміщуються у рамки звичних уявлень про закони природи. Тому люди, які зіштовхуються з подібними подіями, починають шукати хоч якесь пояснення, здатне роз’яснити такий феномен. Звідси і підвищена цікавість до всього містичного.
— Звичайно, я не я, і хата не моя.
— Не забувай, що існує й аспект соціального керування, коли певним колам необхідно вкоренити якусь ідею чи ілюзію у народні маси. Адже за допомогою такої ідеї можна оптимально керувати власним народом.
— Ну давай, приплети сюди торсіонні генератори.
— Та нічого я не приплітаю, — вибухнув Авенір. — Я лише хочу сказати, що є певні речі, які не мають раціонального пояснення.
— Скажу тобі як мент, — посміхнувся Дементій, — що всі події мають і повинні мати раціональне пояснення. Просто треба не лінуватися шукати таке пояснення. Зрозумів? Тому давай не будемо сперечатися, а краще сядьмо і обміркуймо ситуацію.
Авенір зрозумів, що із вольовим, досвідченим слідчим сперечатися марно. Тому він заспокоївся, передаючи карти в руки компетентній людині, зручніше всівся на стільці і витяг свої записи.
Дементій поклав перед собою чистий аркуш паперу і заходився малювати на ньому схему.
Авенір був у захваті. Хоча він і хвилювався за Русю, проте, як професійний газетяр, не міг не радіти з того, що побачить весь процес розробки оперативної схеми на власні очі.
На одному великому колі вгорі аркуша Дементій написав «Володарка», на другому — «Артеменко», з’єднав написи стрілочками. На решті кіл написав «отець Юрій», «Руся», «Ольга Іванівна». І замислився, розмірковуючи, як все це поєднати стрілочками.
— Зрозуміло, що Володарка вплинула на Русю. Але яким чином у цю схему вписується покійна Ольга Іванівна? Не схоже, що вона могла безпосередньо належати до команди шахраїв. Тиха побожна жінка. Працювала у безневинному товаристві «Друг споживача», займалася опитуванням громадян…
Авенір здригнувся.
— До Русі також приходила жінка з аналогічного товариства.
— Ти точно знаєш? — зацікавився майор. — Як товариство називається?
— Назви не знаю. Але Руся казала, що до неї на нову квартиру навідувалися дві жінки зі Свідків Єгови і ще жінка, яка проводить опитування щодо різних товарів широкого вжитку. А також якийсь чоловік — газівник, перевіряв показники лічильника.
— Не так вже і мало, якщо враховувати короткий проміжок часу. Хтось ще?
— Начебто більше ніхто.
— Знаєш, Веню, тобі варто, мабуть, зараз поїхати до Русі. Розпитай її, може, вона забула про когось розповісти? Може, до неї приходив ще хтось? А я спробую потрусити товариство, де працювала Степаненко. І ще: не забудь спитати у Русі, з якого саме товариства приходили до неї. Добре?
Становище ускладнюється
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати « Тут баба ворожила» автора Паняєва Наталя на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хвороба Русі“ на сторінці 7. Приємного читання.