Розділ «Хвороба Русі»

— А на роботі?

— Я взяла відпустку на десять днів. Сказала, що їду відпочивати.

— А незнайомі не заходили?

— За всі ці дні?

— Так.

— Першого дня приходила жінка. Вона проводить опитування, хто якою пастою чи кремом користується. Вмовляла мене надалі користуватися якоюсь новою пастою. Ледь її позбулася. Потім заходили Свідки Єгови, дві літні жінки. А вчора приходив газівник, перевірив, чи правильно опломбований лічильник, і зняв показники.

Авенір гмикнув.

— Щось до тебе багато людей приходило. Спробуй поменше пускати до квартири.

— Добре. А тепер обійми мене платонічно, і будем прощатися.

Авенір заспокоєно відключився.

Наступного дня Дейкало знову потелефонував Русі, щоб повідомити, що за кілька годин вирушає до Житомира. Це місто він обрав через те, що воно недалеко від Києва, тому, у разі необхідності, він зможе швидко приїхати до Русі.

— Тобі варто буде потелефонувати — і за дві години я примчуся до Києва, — сказав Авенір.

— Це добре, — без ентузіазму погодилася Руся. — Без тебе тут буде тоскно.

Авенір відчув, як мурашки поповзли у нього по спині.

— Ану, перешли мені фото, — наказав він.

Руся послухалася. Він довго роздивлявся її зображення. Начебто вона не змінилася, лише очі сльозяться і ніс трохи почервонів.

— Ну що? Подобаюся? — мляво пожартувала Руся.

— Як ти почуваєшся?

— Нормально, але, схоже, я застудилася. Мабуть, грип. Або хтось чхнув на мене у метро. За кілька днів усе пройде.

Але Авенір хвилювався.