Розділ «Змовники розробляють план»

Авенір застиг на місці. Хоча вони вже подужали майже півпляшки, він ще мав досить тверезу голову й одразу збагнув, чим це загрожує Русі. Поки він мовчав, перетравлюючи почуте, Руся продовжувала:

— Схема така: ти мав роман із секретаркою шефа. Аж тут з’явилася Іринка, і ти вирішив одружитися з нею. Розповів про це секретарці, а вона наполягає на продовженні стосунків. Тебе такий варіант не влаштовує, адже Іринка може у будь-який час про це довідатися. Секретарка погрожує розповісти про твою «брутальну поведінку» шефові. Ти знаєш: вона доповість таким чином, що на роботі тобі не втриматися. Тобто її треба нейтралізувати. А тут ти саме почув про Володарку. Я певна, ще тоді, коли ти до них приходив, вона вирішила, що ти з’явився до них саме тому, що маєш проблеми. Вона сприйняла це як розвідку, тому і кинулася рекламувати свої можливості.

— Схоже на те, — погодився Авенір.

Він подумки повернувся до подій того дня і дійшов до висновку, що Руся має рацію.

— А невдовзі ти наніс візит Артеменку, що також підтверджує твій намір. Ти на гачку. Ти потенційний клієнт.

— Мені здається, вони ретельно все перевірять.

— Звичайно, — погодилася Руся.

— Вигадати роман з секретаркою нескладно. Але вони вимагатимуть деталей. Наприклад, де вона живе, з ким, які має звички. Що я казатиму?

— Це ми обміркуємо.

Авенір запротестував:

— Русю, ти сама не розумієш, що кажеш.

— Прекрасно розумію. Ми зможемо вивести цих шахраїв на чисту воду, нікого не втягуючи у цю справу, — рішуче відповіла Руся.

— Але ми втягуємо тебе у небезпечну історію.

Дівчина засміялася.

— Я вже доросла, можу за себе постояти. Крім того, я нізащо не пропущу можливості взяти участь у небезпечній грі.

Дейкало був у захваті від хоробрості дівчини, але на душі у нього коти шкреблися. З одного боку, він волів довести справу до кінця, а з іншого — ця історія могла мати неприємні наслідки.

— Послухай, все у нас вийде. Я вже обміркувала, — жваво розповідала Руся. — Звичайно, не можна вказувати їм мою справжню адресу. Треба винайняти квартирку. Малесеньку, щоб було не дуже дорого. Я в’їду туди під прізвищем секретарки твого шефа. Квартирку треба знайти у такому районі, де мене не побачать знайомі. Наприклад, у Святошині. До речі, там буде і недорого. Підфарбуюся, вдягнуся у стилі тієї дівчини. Але ти мусиш мені про неї розповісти, про її смаки, звички. Гаразд?

— Гаразд. Я, між іншим, чув, що вона збирається у відпустку.

— Це нам лише на руку. Значить, на службі вони її не знайдуть. Будуть шукати за адресою, яку ми їм дамо. Чому вони повинні сумніватися? Вони можуть розвідати про твою дружбу з Іринкою, про існування секретарки, але деталей їм вивідати не вдасться, та й не потрібні вони їм.