Розділ «Сеанс чорної магії»

За три дні, попередньо зателефонувавши і отримавши дозвіл заїхати, Дейкало завітав до Надії Борисівни Мурченко. Вона пригостила його кавою з бутербродами і тістечками, не припиняючи недовірливі розпити про майбутній візит до Володарки.

— Ви і справді хочете побувати на сеансі? — у її ввічливому питанні чулася легка зневага. — Ах, не звертайте на мене уваги, ви ж знаєте, я не вірю ні в Бога, ні в чорта. Я вірю лише в те, що є якась сила і вона керує нами.

— Але ж це і є Бог, — засміявся Авенір.

— Називайте це, як забагнеться. А я все одно не ходитиму до церкви, — і собі засміялася Надія Борисівна. — І на сеанси чорної магії теж. Ви зараз ідете до них?

— Ні, — похитав головою Авенір. — Мене запрошено на вечір. А зараз я хочу зайти до пана Картамиша. Він запрошував мене, а я все не міг вибрати час.

— Дуже добре! — зраділа Надія Борисівна. — Він — людина з тверезим розумом. Вам не завадить набратися у нього здорового глузду перед сеансом мракобісся. Ви маєте дещо дивний вигляд.

Вона запитально подивилася на Дейкала, очікуючи пояснень, але той волів вдати, що не зрозумів її мовчазного запитання.

На цьому Дейкало попрощався і рушив до пана Картамиша, який жив неподалік.

Той зустрів Авеніра у холі, сидячи у своєму незмінному візку. Вони пройшли до вітальні, Авенір всівся на диван навпроти шафи з дорогоцінною порцеляною.

Пан Картамиш нетерпляче спитав:

— Ну, розповідайте, що вам вдалося зробити?

Авенір розповів йому все.

— Значить, сьогодні? — перепитав пан Картамиш.

— Так, сьогодні. Але у мене дуже неспокійно на душі. Дуже неспокійно. Я хвилююся за Русю.

Пан Картамиш заспокійливо сказав:

— Думаю, вони нічого не можуть їй зробити.

— Але ж іншим зробили! — вигукнув Дейкало.

Раптом пан Картамиш запропонував:

— Послухайте, після сеансу приходьте до мене. Розкажете, що і як. Переночуєте в мене. Зрештою, подзвоните Русі. У тій квартирі є телефон?