Розділ «Час робити рішучий крок»

— Послухай, Русю, — обережно сказав він, — а якщо піти таким шляхом. По-перше, я тебе до Артеменка не пущу. Про це не може бути й мови. Значить, знову треба йти мені. По-друге, нам треба придумати вагому причину. Припустімо, що я маю роман із секретаркою свого шефа. Або мав, але кинув її заради тебе.

— Ні, Веню, — заперечила Руся, — мене секретаркою не залякаєш. Заради мене не варто так старатися. А от краще нехай це буде заради твоєї приятельки. Як її, забула…

— Ти маєш на увазі Іринку Кириченко?

— А чому б і ні? По-моєму, її батько — голова якогось поважного комітету.

— І що з того?

— Ну, може, ти не хочеш, щоб батько довідався про твої грішки. Може, він старомодний.

— Малоймовірно.

— Може, ти боїшся скандалу? Боїшся за свою репутацію?

— Скандал не зашкодить репутації журналіста. Хоча, зачекай — зачекай… А якщо, наприклад, ця секретарка — водночас і коханка боса?

— Твого?

— Ну, звичайно. Вона коханка головного редактора. Якщо я її кину, вона поскаржиться шефові, що я до неї брутально чіпляюся. Він же мене вижене з роботи!

— Справді?

— Русю, — застогнав Авенір, — ти хочеш, щоб я вигадав причину? Я її вигадую. І шеф мій не такий, і з секретаркою він роману не має. Хоча вона гарна дівчина… Тобто це цілком правдоподібно, розумієш?

— А повірить Артеменко, що ти хочеш прибрати якусь хвойду лише через те, що боїшся скандалу?

— Повірить, коли довідається, скільки я отримую в газеті. От лише чи вдасться її вмовити?

— Веню, ми ж домовилися: нікого третього не залучати.

— Що ж робити?

— Дуже просто. Я зіграю роль секретарки.