TextBook Дейкало стенув плечима:
— Як хочете. І які ж тут у вас правила?
— По-перше, треба познайомитися.
Авенір подумав і відповів:
— Поки що я не хочу називатися.
— Ви такий обережний? — засміявся Артеменко, знову зиркнувши вбік.
— Вважайте, що так.
— Обережність — прекрасна риса характеру, хоч і не завжди себе виправдовує. Хто вам порадив до мене зайти?
— Не можу поки що вам сказати. Хай буде так: у мого друга є друг, який знає вашого друга.
Артеменко кивнув:
— Хай буде так. До мене приходить багато людей. Ви знаєте, хто я?
Позаяк Авенір не поспішав із відповіддю, він сам відповів:
— Я букмекер. Приймаю ставки на перегони, на футбольні матчі і на багато чого іншого. Вас цікавлять перегони?
— Анітрохи, — зізнався Дейкало. Раптом він щось зрозумів і додав: — Але я хотів би зробити ставку.
— Вас цікавить якийсь певний кінь?
Авенір, намацуючи ґрунт, відповів:
— Володарка…
— А-а-а… Чудово, просто чудово. Прекрасний вибір. Зараз ми все оформимо, тільки не хвилюйтеся.
— А я спокійний, — заявив Авенір, який і справді зовсім не хвилювався.
Пан Артеменко лагідно мовив до нього:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати « Тут баба ворожила» автора Паняєва Наталя на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Візит до букмекера“ на сторінці 3. Приємного читання.