Розділ «МИ ЛЮДИКИ»

Коннор: А все-таки?

Мариній: Ніхто, колего, ніхто, ні людик, ні людина не здатні точно й вичерпно визначити межі. І вам це відомо. Будь-яке визначення буде неповним, на жаль. Тому й складно довести, що ми — не просто механізми, які склали про себе бозна-яку думку.

Тірхад: До речі, про Бога…

Джессика: Будь ласка, тільки не варто приплітати сюди релігію! Обійдемося якось без…

Тірхад (гнівно, нервуючи): А от і не обійдемося! Чому це ми повинні обходитися без релігії?! Знайте, панове, для мене це дуже важливо! Смію припустити, і для декого з присутніх — теж.

Мариній: Так, звичайно. Питання про наявність безсмертної душі в людиків… якщо не помиляюся, у богословів свого часу було чимало дискусій із цього приводу.

Коннор (в’їдливо): А ви, бачу, непогано вивчили цю тему.

Мариній: Ну, все-таки я — особа зацікавлена, чи не так?

Коннор: Ви вірите в безсмертя своєї душі?

Мариній: Запитайте сотню людей — не людиків. Повірте, відповіді будуть різними. І моя аж ніяк не є оригінальною. Хочу вірити. Вірю. І в існування такої душі, і в її безсмертя.

Тірхад (зненацька): Ні, чому ж — ви оригінальні! Багато з людей — створінь Божих — не вірять. А ви — створення людське — вірите!

Мариній (невесело сміючись): Вірую, бо безглуздо! Віра наша, Тірхаде, вона — таке неслухняне звірятко. Розум їй не хазяїн. Вона керується своїми законами. І ці закони рідко мають щось спільне з логікою.

Коннор: Досить! Давайте відкладемо ці питання на потім.

Тірхад: На коли — на потім?

Мариній: Я згоден з Коннором. Зараз важливішим уявляється класичне «що робити?»

Джессіка: У нас є вибір?

Мариній: Звичайно. Як всі ми розуміємо, відтоді як нас оселили тут, у долині, за нами невідлучно спостерігали. Досліджували, так би мовити. Але непомітно, щоб ми нічого не зауважили. Тепер, здається мені, ситуація зміниться. Немає більше необхідності приховувати від нас правду. Та й шаркати ніжкою перед нами — теж. Ви хочете решту своїх днів провести як лабораторні пацюки-виродки? До речі, майте на увазі: ніхто не знає, скільки нам ще жити, адже ми, на відміну від людей, мабуть, більш довговічні.

Коннор: Що ви пропонуєте? Адже у вас явно є якийсь план, так?

Мариній: Є. План, прямо скажемо, слабенький, але нічого іншого ми з Ронуальдо придумати не змогли.

Тірхад: Поки не змогли. Може, ми всі разом…