Розділ «Смак гріха»

– Поведеш його до Карліто? – спитав Хосе.

– Певно що! Вони з Марією там заведуть цього твого поляка так, що він ще й дрочити почне, не витримає, поки йому вже трахатись дадуть.

Я знову попередив, що не надто грошовитий.

– Добре! Та я вже знаю, що тут не заробляєш багато, – сказав Рауль. – Не хвилюйся, за ті самі бабки, що звичайно, побачиш шоу і візьмеш у ньому участь. Як захочеш!

Вони полізли знову в якісь глибини дерев'яних побудов і прийшли до якоїсь іншої фанерної коробки.

– Це я, – сказав Рауль голосно, ще не заходячи, – з клієнтом.

Потім він зайшов досередини. Я чекав зовні. За хвилину Рауль вийшов.

– Ходімо! Щось цікаве побачиш!

Картина була звична. Але не зовсім.

Як і скрізь у таких місцях, а я на той час вже їх бачив кілька, більшу частину халабуди займав дерев'яний тапчан з матрацом. Тільки на ньому зараз лежала гарна молода дівчина, зовсім гола, і також зовсім голий смаглявий хлопчак – на вигляд років не більше п'ятнадцяти-шістнадцяти, але хто тут їх розбере, скільки йому насправді. Дівчина тримала його за стрижень, який у напівстоячому стані виглядав доволі солідно як на його хлопчакувату поставу. Більше того, коли Марія відпустила стрижень пацана і лягла на живіт, вона виглядала привабливо, а от хлопець зі своїм стоячим хріном справляв на мене якесь кумедне враження. Той стрижень ніби псував своїм химерно-потворним виглядом гарне обличчя і тіло юнака, ніби потворив красу, нагадував про простіше і примітивніше в людині, ніби брутально свідчачи про каральне, тілесне, хиже.

Я запитально і дещо розгублено подивився на Рауля.

– Все гаразд, – сказав той. – Це Карліто, а це Марія. Вони дещо нам покажуть.

Вони таки дещо показали. Йшлося не просто про кількість різних поз, в яких вони трахались, але й про красу їхніх тіл, про якусь акробатичну гнучкість, про м'якість рухів і доторків. Це справді було сексуальне шоу, а не просто трахання молодого пацана з дівкою, і мені здавалося, що я справді от-от сам кінчу, коли дивився на витівки цієї молодої пари.

Врешті пацан кінчив разом з нею, правдиво чи ні, але з висками, стогонами і крутими вигинаннями тіл.

– Ну як? – спитав Рауль. – Можеш не відповідати, я дивився на тебе. Завели тебе, як підлітка. Я знав, що тобі для компанії потрібен хлопчик, а не дядько. Бо ти сам такий дядькуватий, трохи мачо. А є такі тонконервові, що їм треба бика показати, який трахається, тоді вони балдіють. А у нас тут все є, на всі смаки. Аби гроші платили. Добре! Я йду геть, – врешті зітхнув Рауль. – Можеш потрахатись. Чи сам чи з ними, як хочеш. Гроші заплачено, твоя воля.

Я не знав, як себе поводити, що робити далі. Ті двоє лежали, відсапуючись ще на дивані.

– Гей ти, – сказав пацан. – Не соромся, роздягайся і йди сюди до нас. Тут всі свої. Нудно не буде, а час твій пішов…

Мені було ніяково, я роздягався, але якось невпевнено.

– О'кей! – сказав малий. – Я відвернусь до стінки, а там буде видно. А ти залазь сюди до неї.

Я роздягся догола і поліз на тапчан. Цей лежак був багато ширший ніж той, що в дівчат, коли вони віддавалися самі.