Розділ «СЕРЦЕВО-СУДИННІ АБЗАЦИ»

я би хотів проживати кожного і тебе промовляти,

але ми не святі охопити усе. ми не на святі.

час закладається в тіло з зачаттям. час це внутрішній орган.

кожен із нас терорист-смертник – будь-чия смерть ушкоджує ближніх.

я споглядаю твої еротичні вигини з відчуттям боргу

і почуваюся зайвим, точніше – колишнім.

але, покидаючи ліжко, в якому ти спатимеш далі,

і виходячи із високого, як багатоповерхівка, кохання, на дорогу,

я обіцяю нам повернутися, хоча деякий час ночуватиму на вокзалі

для усвідомлення нашої святості. для перестороги.

таксист

я довго думав, і думаю, що досі думаю,

і вирішив, виходячи з себе опівночі, щоб зловити таксі додому,

що не я володію інформацією, а вона – мною.

я найбільше боюся думати про інформацію,

бо її треба думати одразу всю, з нею спокійно не поговориш віч-на-віч.

оскільки інформація і Бог невичерпні, то вони – одне ціле.

«гроші – теж невичерпні» – додав таксист і запитав, куди їхати.

повітря наповнене крупинками теологічної камасутри,

простір вибухає в неочікуваних місцях, ніби терорист-смертник,