Ткачук внутрішньо здригнувся.
— Як топиться?— спитав він.
— Природно, в річці. Стрибнула на глибоке.
З'явилися покупки і кава.
Іван Петрович відсьорбнув, відкашлявся і почав:
Люблю тебе, як зорі ночі,
Люблю тебе, як місяць молодий,
Цілую тебе в губи, в очі,
А сам стою ні мертвий ні живий.
— Це негідник так залицяється?— спитав Ткачук.
— Та ні, інший хлопець, який кохає ту дівчину. А коли вона накладе на себе руки, він не переживе і переведеться з торгівлі в льотчики.
— Такого не може бути!— сказав Ткачук.
— У поемі все може бути!— не знітився Іван Петрович.
Коли директор закінчив, попільничка була похована під недокурками.
— Та це, знаєте, ціла «Іліада»... за обсягом,— сказав Ткачук.
— Та я не про те,— нетерпеливився директор.— Сподобалося?
— Потрудилися ви чимало, такий рукопис сотворити,— мимрив Ткачук.— І пристрасті такі... небуденні...
Зустрівшись з благальним поглядом Івана Петровича, він несподівано випалив:
— А взагалі добре!
— О, я знав, що ви майстер своєї справи. А як вам оте місце, де дівчина при місячному сяйві розмовляє з русалками?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Веселий ярмарок» автора Кисельов С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГУМОРЕСКИ БАЙКИ ФЕЙЛЕТОНИ“ на сторінці 168. Приємного читання.