ГУМОРЕСКИ БАЙКИ ФЕЙЛЕТОНИ

Веселий ярмарок

— Та це ж найулюбленіші цукерки моєї сестри!

— Скільки живу, а такої красивої запальнички не бачив!

— Ну й зрадіє моя стара, коли побачить цю хустинку!

На радощах він кілька разів обняв мене, демонструючи не тільки прихильність, а й любов.

Тільки емоціями все й закінчилося. Не затвердив він мене на посаду старшого.

— Давайте почекаємо,— сказав він моєму заву.— Хай ще трохи попрацює,— подивимося.

Чи треба казати, що після його слів я потроїв свої отарання. Півроку буквально зі шкіри ліз, щоб догодити начальникові. Нарешті одного дня побачив на дошці наказ про те, що старшим рахівником призначається... Помченко. Той Помченко, який і року в нас не працює, зате встиг три догани одержати, причому дві з попередженнями.

— Здається, я догадуюся, в чому річ,— заспокоював мене завідувач відділу.— Тебе начальник хоче відразу заступником зробити. Нам з нового року ще одну штатну одиницю дають, отож, готуйся...

Якщо скласти список послуг, які я зробив начальникові, чекаючи на ту додаткову штатну одиницю, то, напевно, він вийшов би довший, ніж річний звіт нашого відділу.

Дочекався-таки одиниці. Тільки, виявляється, не мені вона призначалася.

— Мабуть, тебе готують відразу на мою посаду,— висловив думку керівник відділу...

Коли начальник нашої контори йшов на пенсію, на прощання довго тиснув мені руку.

— Повір,— зі сльозами на очах казав він,— з ким найбільше мені шкода розлучатися, так це з тобою — найрозумнішим, найпрацьовитішим, найсумліннішим працівником...

— Скажіть,— спитав його я,— якщо ви справді вважаєте мене розумним, працьовитим, сумлінним, чому ж тоді я так і залишився у вас молодшим рахівником?

— Повір, я хотів тебе підвищити. Дуже хотів! Але не міг,— сумно мовив начальник.— Бо хто б тоді по квитки бігав, хто б цукерки моїй дружині купував, хто б діставав ліки для тещі? Не можна ж з людини, яка обіймає солідну посаду, робити хлопчика на побігеньках!

Юрій Прокопенко

ЗНОВУ ДВІЙКА

Син приніс двійку з географії. І це мене просто-таки обурило. Ну хай там з математикою в нього не все гаразд. Зрештою, в мене теж далеко не аналітичний розум. Хай в одному реченні він робить вісімнадцять помилок. Я теж, трапляється, можу переплутати кому з тире. Але ж географія — що може бути простіше! Бери підручник, читай і запам'ятовуй собі.

— Розумієш, тату, я не міг показати, де Австралія,— пояснив він так безтурботно, що я аж скипів.

— А навіщо я тобі глобус купив? Навіщо карту на стіні повісив? Щоб ти хоч інколи дивився! Ні, так далі тривати не може. Де мій широкий армійський пасок?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Веселий ярмарок» автора Кисельов С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГУМОРЕСКИ БАЙКИ ФЕЙЛЕТОНИ“ на сторінці 132. Приємного читання.