Розділ «Павло Мисько ЕРПІДИ НА ПЛАНЕТІ ЗЕМЛЯ»

Дядько Микола крикнув шоферові, але той не почув, і тоді він почав брати зі скриньки яблука і жбурляти вперед, поміж рядами. І хоч не в кабіну вони грюкали, шофер почув. Машина підвернула до тротуару і загальмувала.

— Оно той молоденький парк, де знаходиться звіринець! Я впізнав! — закричав Ваня, звісившись через задній борт. — І звіринець тут, ще не поїхав!

До борту підійшов дядько Митя, відщепив, відкинув униз.

— Ей, повзун! Коти сюди! — покликав шофер Ерпіда, щоб зняти.

Дядько Микола допоміг Ерпіду виплутатись із соломи.

— Ближче, ближче. Ось так… — примовляв шофер. — Гоп! — підхопив Ерпіда на руки, виніс на тротуар.

Ваня хотів уже зіскочити вниз, але дядько Микола спинив його за плече.

— Стій, стій! Шапку давай… Яблук ось набери… Схрумкаєте, як знайдете. — Він говорив так, буцім хрумати ці яблука буде і Ерпід.

— Дякую! Дякую вам за все! — розчулено повторив Ваня.

— Нема за що, — всміхнувся дядько Микола. — Бувай! А як ти назад будеш добиратися? Сьогодні чи коли?

— Ще не знаю! — відказав Ваня, зіскочивши па землю.

Машина рушила з місця. — Коли захочеш!.. Підходь годин через чотири на колгоспний ринок!.. До шістнадцятої! Можемо і назад підкинути! — долетіло здалека.

— Дякую! — Ваня помахав вільною рукою. Він ще дивився вслід машині, коли почув біля ніг слабке поскиглювання. Зирнув униз. — Жучок, ти-и?! А який же ти мокрий та брудний! Ти всю дорогу біг за нами?! — Ваня ніяк не міг повірити своїм очам. — І під машини не потрапив?!

Жучок хотів був лизнути простягнену руку, але не вистачило сили. Він дихав зі стогоном, теліпався довгий рожевий язик. Собака влігся біля ніг Вані, простягнув усі чотири лапи, ніби збирався помирати.

— Ерпід, це все твої фокуси! Ти зробив так, щоб я зовсім забув про собаку!

Ерпід відказав, але не те:

— До об’єкта триста тридцять три метри… Об’єкт рухається…Не розумію, коли він весь час рухається, то чому не може вийти на зв’язок з кораблем чи зі мною?

Ваня поперекладав яблука з шапки за пазуху, надів шапку, затис під рукою Жучка.

— Пішли, чого стоїш? Світлофора не бачив? Нам зелений, можемо переходити вулицю.

— Світлофор мене не цікавить — примітивне пристосування, — зазначив Ерпід.