TextBook Раптом христяться. Закривають очі руками і з жахом задкують геть…
Десь далеко стогне алярмова сирена…
…………Виходить до колонки військовополонений, — зарослий, у язвах, у бинтах, змучений; виходить з відрами і з пов’язкою «КРІҐСҐЕФАНҐЕНЕР». Понуро нагнувшись і потираючи руки, закляклі від холоду, підставив відро, береться за підойму колонки… Темний, як хмара…
З другого боку, задкуючи і задерши голову вгору, входить ДІДУСЬ у однім стоптанім валянку і в одній гальоші, на голові капелюх… Він зорить щось угорі з-під долоні… А тоді дивиться просто, десь на шлях апатично, без радости і без злоби:
— Ха-ха… От як біжать! День і ніч, день і ніч, і по всіх шляхах… Амуніцію на хребті пруть та на санчатках сурганять… От тобі й непобідима сила-техніка!.. Ха!.. То бігли італійці, мадяри, румуни, — а це вже сам нємець попер… Гех біжать…
— Нехай біжать… їх і в Берліні, знайдуть! (це полонений понуро, люто, злорадно).
ДІДУСЬ обернувся:
— Га… А ти звідки?
— З Колими, діду!..
— Так ти був на Колимі-і!!?
— Сім років, діду!..
— О!.. З моїми синами…
— З твоїми, діду…
— А тепер?
ПОЛОНЕНИЙ оглянув себе, наче демонструючи, і понурим сарказмом:
— В Европі був…
— О!.. З моїми — (витирає очі) — дочками…
— З твоїми, діду…
ДІД розгублено озирається, безпомічно шепоче:
— Господи!.. А що ж тепер… Ти ж глянь, глянь!.. Як біжать…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розгром» автора Багряний І.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВІДСЛОНА П’ЯТА“ на сторінці 2. Приємного читання.