— «Поливати-и»?!. ЯВОЛЬ!!.
(Враз підбігає до стовпа і зверху відозви ліпить плякат)
НУР ФЮР ДОЙЧЕ!!
Вмочає палець у грязюку і малює стрілку вгору…
— ОСЬ!!.
Біжить геть. На ходу:
— Мене — Йосипа Кирпиченка, бити в обличчя??!!. ферфлюхтен!..
(щезає)
………… 1В тій самій кімнаті все переставлено по-новому, прибрано, причепурено, наведено зразковий лад. Дещо винесено геть. Кімната вже має вигляд культурного і затишного житла; переділена надвоє книжковою стійкою і легенькою заслоною. В одній половині — бібліотека, писемний стіл, двоє ліжок, рояль, — це мешкання Ольги й Катрі. В другій — мольберт, ліжко також, кілька стільців… це мешкання і «ательє» Гриця.
ОЛЬГА сидить коло рояля, одною рукою машинально перебирає клявіші, другою тримає газету, — читає зосереджено. Вона вбрана скромно, по-домашньому, — на ній сірий халат з широкими рукавами і сірі ж гаптовані капці…
Кілька днів проведених вдома освіжили її, вона має вигляд ще молодшої, ніж перше, іще більш самовпевненої…
Катрине ліжко застелене, як і раніше; друге ліжко застелене рядном, а поверх накинуто килимок, над ліжком на стіні портрет ШЕВЧЕНКА, а нижче — низка менших портретів альбомного формату, почіпляні рядком: ГРИГОРІЯ КОСИНКИ, М. ХВИЛЬОВОГО, АНТОНЕНКА-ДАВИДОВИЧА, МАЙКА ЙОГАНСЕНА, МИКОЛИ КУЛІША, ЯЛОВОГО, ВЛИЗЬКА ОЛЕКСИ, КОСТЯ БУРЕВІЯ… цілий ряд, ціла фалянґа героїчних облич буряної епохи… Портрети на цілу Україну знаних людей — чоловікових друзів… В кутку образок Марії з дитям…
ОЛЬГА читає і бридко морщиться:
— Фу-у — Ідійоти!.. Непрохідні ідійоти!.. Вони справді раптом уявили собі, що йдуть в Азію, де «щі хльобають лаптем»… Хм… Що Україна — це дике поле, «лебенсраум» призначений самим Богом для них, а ми скопище дикунів, тупих і сірих півлюдей, «унтерменшів»… (кидає газету геть, бринькає по клявішах задумано, а потім починає щось буряно грати, вірніше, бере все наростаючий, бурхливий разок акордів… На самій найвищій точці… — раптом сильний стук в двері. ОЛЬГА, урвавши, обертається):
— Так!.. (павза) — Ввійдіть!.. — і, вставши, виходить назустріч до другої половини.
Чути, як хтось старанно за дверима витирає ноги, навіть видно в трохи відхилені двері… Згодом —
2Входить ДОЛМЕТЧЕР, хряпає обцасами і підносить руку:
— Гайль Гітлер!
— Добридень… — відповіла ОЛЬГА сухо.
— Можна до вас?..
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розгром» автора Багряний І.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВІДСЛОНА ДРУГА“ на сторінці 5. Приємного читання.