Розділ «ВІДСЛОНА ДРУГА»

КАПКА на цей раз таки з пересторогою:

— Пані!..

ОЛЬГА, розмірковуючи, іронічно:

— Він перепрошує мене, як «чарівну жінку»?

— Так…

— І ви ось звиваєтесь, як вуж, тільки тому, що я «чарівна жінка»?

— (посміхається запобігливо) — Ну, так…

— І він — культурна людина?!.

— Яволь!..

ОЛЬГА встала і пройшлась. А тоді підійшла до вихідних дверей і, відхиливши їх, голосно гукнула:

— Мамо-о!!. На хвилинку зайдіть!.. (Вернулась на місце і з гонором):

— Отже ми це перевіримо… Скажіть йому, що моя мати не тільки Баронеса, вона вище за всіх баронес для мене… Вона — Мати… Моя Мати… Ви про все це доложите шефові…

Відчинились двері… КАПКА аж звівся шанобливо і став, виструнчився, тримаючи «кораблик» у руці…

Увійшла МАТИ, витираючи ножі й виделки…

ОЛЬГА:

— Мамо…

— Чого, доню?..

КАПКА витріщив очі розгублено. Розгубленість перейшла в мовчазне приголомшення…

ОЛЬГА:

— Скажіть, мамо, чи Ви баронеса, чи не баронеса?.. Я от Вас зву і титулую Баронесою!..