Полтава

зіньківців і за щасливе майбутнє вашого гарного города, котрому щиро добра бажаю, бо він мені

не чужий, звідси покійна мати мойого батька родом була.

— Так же й кажи, так кажи сотнику! — загуло кругом. І про облогу забули, вітаючи свого

чоловіка. Чимало свояків зголосилося до Мручка. Він кождого притискав до груді, старших

цілував у рам'я, молодших у голову, а рівних собі в лице, жінок зокрема.

І Зіньків здався.

XXIX

В Зінькові збиралися шведи зустрічати свій новий, 1709 рік. І гетьман приїхав туди, щоб

побажати королеві. Привіз йому в дарунку дорогоцінну шаблю і анталок старого вина.

Королівських людей також обдарував щедро. Найбільше тішилися ті, що дістали лисячі шуби,

легкі і теплі, як піч.

В навечер'я Нового Року, як у нас кажеться, на Маланку, король попросив до себе на

невибагливий обід. Не бракло і святочних орацій, але король не відповідав на них. Як під

Веприком і Зіньковом був неприродно бадьорий, так тепер сидів мовчаливий і ніби замкнутий у

собі, як твердиня. Може, пригадав собі діточі літа і святочні новорічні звичаї у родинному крузі, а

може, згадував той перший Новий Рік, котрий святкував як молоденький король. Цілу ніч не спав

тоді. Весь город палав, мов горів. Вулицями перепливали ріки розбавлених людей. Де побачили

молоденького короля, там скупчувалися круг його, як бджоли круг своєї матки. Vivat Carolus rex!

— гукали. В тій товпі майнуло одно бліде личко, озарене теплим сяєвом весілля. Майнуло і

згубилося між тисячами інших байдужих облич. Дорана ходив і шукав його, не знайшов. І не раз