Полтава

милости панам. Іоана Ілліча Скоропадскаго, обоіх сторон Днепра новоізбранного гетмана, їх

милостем, мосці паном полковником, паном сотником, атаманом, войтам і всякой кондиції

людем, поволь-ность услуг наших залецивши, відомо чиним, іж оказатель сего свидительнаго

писання от'єздит... і т. д."

Зимний піт виступив на лоб писця. Він весь письмовник умів наізусть, а все ж таки боявся,

щоб не пропустити якого слова, бо Меншиков звик був кулаком на спині робити коректуру. Та, на

щастя, світлшший якось не дуже-то й приглядався до письма, перебіг очима, підписав і казав

прибити печать.

Скрутиш і всунеш за халяву, говорив, вручаючи письмо Гірчиці. — А пройшовши

територію під нашим регіментом находящуся, бумагу сію уничтожиш, щоб і сліду від неї не

осталося.

— По приказу вашої світлості.

— А тут тобі на витрати в дорозі! — як псові, охлап кинув Гірчиці пригорщу срібла.

— З Богом!

XXV

Був пізній вечір. Гадячани лягали спати, як нараз загомоніли дзвони.

Не на тривогу, бо дзвонив не найбільший "Пилип" сам, лиш усі нараз, як на Великдень, —

а все ж таки затривожився Гадяч.

В таку пізню пору, і дзвонять? Завтра будень, не свято — що за причина?

Зривалися і бігли до воріт.