Полтава

— А не краще б нам повертатися на захід fr-шукати зв'язків з королем Станіславом?

— Король най шукає зв'язків з нами, якщо він ще може яких зв'язків шукати, — різко

відповів гетьман. — Для нас важніше шукати зв'язків з Запорожжям. Запорожці на захід за нами

не підуть. Добре, коли у Гадяч продеруться. Це одно. А друге — нам важно, щоб ворога виперти

з України і війну перенести на його територію. Війна — це найприкріша конечність, а для країни,

у якій бої йдуть, більшого нещастя не може бути, як вона. Україна досить поранена війною. Пора

гоїти рани.

Орлик мовчав.

— А козаки що? — питався гетьман, не підводячи очей. Орлик розказував про втрати,

спричинені походом і морозами, згадував, кілько людей приблизно погибло в сутичках і кілько

лежить у лазаретах. Не забув і про міщан. Їх також померло чимало від недуг.

— Від чого ж тії недуги беруться? — питався гетьман. Орлик вказував на гнилу воду в

Псьолі. Трупи у воді гниють, сотні стерв валяються на леду. Вода смердить, люди анижем її

заправляють, не помагає. Ще яка чума прийде. Гетьман брови хмурив:

— А ранені?

— Шведські хірурги помагають нашим. Відрубують ноги й відпиловують руки, ходять

червоні, як різники.

— Так ї в Ромнах було, — завважив гетьман.

У Гадячі ще гірше, ніж у Ромнах. Люди божеволіють з болю. Божевільні по городі

снуються і проповідують про прихід антихриста, про кінець світу і про Страшний Суд. Не оден