Полтава

життя, до боротьби за його, до побіди.

XXI

Самого Гадяча москалі не здобули.

Зацілів на горбку замок, з високими вартовими вежами, обведений грубим муром і

глибоким ровом. На мурі стояли гармати, а в порохівнях лежали кулі і порох.

В погребах бочки старого меду, гори сухарів, колеса воску і лою. В складах чимало сукна,

скір, кожухів, заліза й олова.

Гетьман був дбайливий хазяїн.

Щолиш в Гадячі переконалися шведи, що він їх не заманював пустими обіцянками, і

щолиш тут зрозуміли велетенські страти Батурина.

Гетьман зі своїм двором замешкав на замку, король також. Він нездужав. Мав

відморожене обличчя. Та незважаючи на те, об'їздив села й хутори, в яких стояли його

батальйони, і часто-густо навіть Піпер не знав, де його шукати. Старий канцлер голову собі

сушив, укладаючи скрутні дипломатичні плани, а коли запопав короля і став звірюватися йому,

король буцімто вислухував уважно, а тоді завдавав питання, яке з тими мистецькими

мереживами затійливих думок не мало ніякого зв'язку. Піпер працював над тим, яким би то

чином короля Августа перетягнути на свій бік і погодити з Лещинським, а король питався, кільки

миль буде до Веприка і кільки гармат може бути у Зінькові. "Це прецінь eine Flohfestung[105] —

правда?"

Піперові зі злості жили, як посторонки, на висках набігли, але його уста всміхалися