Полтава

І гетьман обмірковує, як би то Порту на свій бік прихилити, а від неї переходить до короля

Станіслава і до тих шведів, що разом з ним проти Саса воювати мали. І тут діло нелегке. Король

Карло дав вправді приказ своїм військам, що стояли по німецьких залогах, щоб злучилися з

коронною армією Станіслава і через Волинь на Київ прямували, але як вони це зроблять? І чи

зроблять?.. І король Станіслав, і генерал Крассов, люди не дуже-то активні, крім того, згоди

поміж ними нема, а час наглить!.. Треба з королем Карлом обговорити це питання.

І гетьман велить Орлика покликати до себе.

— Як спав?

— Погано, милосте ваша.

— Ов!

— Проклятий мороз. Мерзне народ.

— Багато сеї ночі замерзло?

— Шведів більше, ніж наших, бо вони одягнені гірше.

— То зле. Треба нині стягати дерево, яке є, від столярів дошки брати і курені строїти.

Годі, щоб люди гинули від стужі.

Дежурний офіцер з приказом у город побіг.

Гетьман з писарем обмірковував політичні питання.

— Підеш до Піпера, Пилипе, і скажеш йому, але обережно, щоб не обидився дипломат,

що прокламації, які він від шведів до нашого народу оголошує, треба інакше писати. Вони не

видержують порівняння з тими, що їх Скоропадський під дикататом царським складав. Знаєш