Полтава

Піднімалися, осмотрювали мушкети, ішли.

— Куди, товариші? — питали їх ті, що біля сусідніх огнищ сиділи.

— Сотник Мручко веде.

— Як Мручко, то підемо й ми.

— З Мручком весело йти.

— Хоч би й на смерть.

— Авжеж, авжеж...

І Мручків відділ ріс.

XII

Гетьман встав нині скорше, як звичайно. Він тепер спати не може. Безсонниця, на яку

нездужав король, і його навістила...

Добре то казав король Карло, що непередбачений припадок — це найгірший ворог.

А тих непередбачених припадків багато!

Як громи з ясного неба б'ють. Самі Йовові вісті. Погром Левенгавпта, Батурин, Стародуб,

вибір нового гетьмана, анатеми, стужа — одного з тих нещасть доволі, щоб захитати навіть

найсильнішого душею. Тільки не Іваном Степановичем Мазепою!

Не можна сказати, щоб він байдуже ставився до всіх отсих подій укупі і до кождої зокрема.

Кожда з них вражала його, бентежила і засмучувала, прямо ножем врізувалася в серце, але

навіть усі разом не спромоглися на те, щоб трутити його в розпуку, в тую безодню, у якій чоловік

затрачує розум, волю, надію, навіть охоту до життя... "Амінь!"