Полтава

поперетворює у драгунські, винищить нас тяжкими знущаннями катівськими, а недобитків

пережене за Волгу".

Гетьман диктував так скоро, що Орлик ледве поспівав писати під диктат.

— А тепер перепишеш цей лист начисто і подбаєш, щоб він попав у руки Гордієнка. Разом

з листом післати треба гроші, бо цар їм їх не жалує. Розумієш?

— Знаю, милосте ваша. Доказом того лист, який до вашої милості від запорожців

прийшов.

— Це стара партія писала, цареславна. Але ж бо вона не устоїться проти Гордієнка.

Молодше товариство за ним стоїть, а він завзятий ворог московського уряду. Вірю, що Гордієнко

до нас прийде, лиш біда, що москалі хочуть нас відрізати від Січі. Треба нам з Січею утримати

зв'язок.

Орлик притакнув.

— Аз краю які вісті наспіли?

— Недобрі.

— Exemplum?[98]

— Деякі сотники відказують послуху розпорядкам вашої милості, як ось в Опошині, Груні і

Котельні.

— Про полтавського полковника теж негарні вісті приходять, народ шумить. Творяться

ватаги самочинні й нападають на двори, грабують. Ні проходу, ні проїзду безпечного нема.

Помордованих шведів знаходять.