Полтава

грати довгу й важку п'єсу? Ніяк не можу я увійти з психологію так званих великих людей. Чим

більший чоловік, тим більші робить дурниці,

— Tres bien, monsieur[71] Рачок. Чим більший чоловік, тим більші робить дурниці. Мабуть,

мій вінценосний справді дуже великий, бо його глупі вчинки переходять міру звичайних людей.

Вони Монбланк в порівнянню з отсим горбком, — і він рукою показав крізь вікно на невеличке

узгір'я, що лагідно знімалося понад плоскорівень і блистіло до сонця, як шолом.

— Я на його місці після першої великої побіди заключив би був корисний мир, в'їхав як

побідоносний герой до столиці, оженився з якою гарною і здоровою німецькою княжною, котрих

там, як квіток на леваді, мав синів, як вилущків, і жив при боці вірної жінки, не поспішаючись до

смерті.

А він сновигає по цілому світі, шукаючи, сам не знає чого. Слави? Карло XII вже нині

славніший від батька, діда і від усіх своїх предків, куцохвостих німців у шведських синіх плащах.

Грошей? Ніколи їх мати не буде. Як батько був скупендряга, так син марнотратник, пригорщами

таляри розсипає. Любові? Жінки очі за ним видивлюють, а він не ласкав жадної з них навіть

ущипнути. Ніяк я не вгадаю, чого той чоловік хоче...

— Чого? — крикнув Рачок, впустивши руку в кишеню королівського плаща і добуваючи з

неї книжку. — Ось вам, пане-товаришу, чого він хоче. Бачите? "Curtius: De rebus gestis Alexandri

Magni..."[72]. Олександром Великим хоче бути ваш вінценосний.

Люксембург листував книжку, вичитану, як старий молитвослов.

— Але ж Олександр великий від жінок не втікав.