Не вбивай. Батурин.

долоню, впевняючи його в своїй непохитній охоті підчинятися його приказам і не здавати

твердині.

— Гармати на осавула мого пана Кенігзена здаю, сотник Дмитро городом порядкуватиме,

щоб лад був у ньому. А тепер, панове товариство, поручаю вас милості Божій, котра вас не

опускає, поки ви не опустите города того і не здасте його в руки ворога, із-за чого сталася б

нечесть велика всьому війську козацькому і кривда мешканцям нашої столиці. Милість Божа да

будет з вами.

— І со духом твоїм, — відповіли побожно.

— І ще одно прохання: не погордуйте моїм хлібом-сіллю, панове товариство. Я старий.

Не знаю, чи переживу негоду. Важкі хвилини дожидають мене. Може, востаннє погощу вас у

себе. Будь ласка!

Перейшли до столової. Тут на круглому столі накладено усяких зимних страв, печива й

мясива, пиріжків, маринованих риб і грибків, сушених і в меді варених овочів. На підносах стояло

багато чарок, налитих старим вином, від якого пахощі понеслися по світлицях. Тільки крісел

кругом стола не поставлено — знак, що це перекуска наскорі, а не вечеря. З'їж, попий, обітри

вуса і йди. Спішися.

— Вип'ємо, панове, як поляк каже, стремінного за добру долю города Батурина і всіх

мешканців його, на потугу його оборонців у твої руки, полковнику Чечель. — Гетьман підняв

чарку вгору і повів очима докола. — Від краю до краю, всім вам добра бажаю.

Голос його дрижав, ломився. Видно було втому, фізичну і душевну. Гетьман випив і