Не вбивай. Батурин.

і довірені тобі люди так само непевні й несвідомі завтрішньої днини, як останній чура з обозу.

Старшини хвилювалися, насилу здержуючи жаль..

— Як бачу, — сказав гетьман, — ви невдоволені мною. Так тоді — будь ласка! — він

підніс і назад на стіл поставив гетьманську булаву. — Будь ласка!

В шатрі зробилося тихо. Чути було, як лопотіла хоругов і як здалеку шумів табор.

— Пішліть по полковників, що осталися вдома, вдарте в литаври, скличте раду і виберіть

собі нового гетьмана. Я проти волі своїх старшин рейментувати не хочу. Може я старий, може,

мені й важко шукати нових доріг, може, очі мої недовиджують, а уші не дочувають, виберіть собі

другого, кращого й молодшого, — будь ласка! Я вже своє відгетьманував, пора й мені спочити.

Не раз чули це старшини, і за кожним разом бентежила їх така погроза. Нині більше, ніж

коли. А що буде, коли гетьман дійсно рішився прийняти титул герцога й зажити на своїх

маєтках?

Перед ними розкрилися чорні горизонти. Цар Петро, Меншиков, війна, і вони без гетьмана

Мазепи, без того одинокого чоловіка, котрого шанує і перед котрим має респект грізний,

невблаганний цар. Без Мазепи почалася б на Україні така анархія, що й погадати страшно.

— Будь ласка, — повторив, стукаючи булавою, гетьман.

Апостол обхопив гетьмана за коліна.

— Батьку й добродію наш! Бог свідком, не хотіли ми вразити серця й маєстату твого. Не

гнівайся на нас. Ми до шабель звикли, не до політичних розмов. Знаєш, ясновельможний

гетьмане, що і між мною і тобою перше щось не наладжувалося, а тепер я тобі найвірніший