Не вбивай. Батурин.

покликано в двір, щедро обдаровано, а коли вони хотіли прощатися, попрошено, щоб осталися

до завтра. В понеділок ченці відстояли разом з Кочубеями заутреню і службу, а тоді одного з них

на ім'я Никанор попрошено в садок.

— Ваша милість розказуєте так основне, що в мене терпеливості не хватає, — перебив

Чуйкевич.

— Роблю це нарочно, щоб ти знав, що не видумую, а переповідаю правду. Отож, у садку

був намет, а в ньому образ Пресвятої Богородиці в чорних рамах.

— І що? Що? — добивався Чуйкевич.

— «Хочемо, — сказав твій тесть до черця Никанора, — говорити з тобою секретно. Чи не

рознесеш?» — Чернець перехрестився до образу і запевнив, що нікому словечка не скаже. Тоді

Кочубеї стали лаяти Мазепу як великого грішника і як людину непевну й віроломну. Саме тоді

покликано Кочубея до чолобитників, котрі прийшли до нього як до наказного гетьмана. Кочубей

вийшов, а Кочубеїха дальше гуляла з ченцем і дальше розказувала йому всячину про гетьмана.

Як вернув Кочубей з послухання, покликав Никанора до господи, обдарував окремо і просив,

щоб до нього приїхав сам архімандрит, бо він має до нього важне діло.

Чуйкевич вислухав і заспокоївся.

— Пане Згура, — промовив. — Я тут ще доносу не бачу.

— В тім то й діло, що ми не знаємо, чи був уже в Кочубеїв архімандрит, чи ні, чи,

значиться, донос післано, чи ні. Але й того досить, що Качубеї Никанорові сказали. Правда,

досить!